Після повернення з Донбасу
15 січня 2015 р.
Руслан Карпець у свої 24 роки залишився без лівої руки, а тепер ще й під загрозою нога. Складне поранення боєць гірничо-піхотного батальйону отримав під Дебальцевим. Чотири місяці в лікарнях і до десятка складних операцій. Руслан досі в шпиталі, а рідні та волонтери збирають кошти на протезування та реабілітацію.
"Моїй дитині потрібен буде багатофункціональний біоелектричний протез, оскільки в нього відрізано руку так, що верхнього суглоба немає, - розповідає в інтерв’ю DW мати юнака - Оксана Карпець. - Такий протез можуть виготовити лише за кордоном.
Родина Карпець поцікавилась лікарнями в Італії та Німеччині і з'ясувала, що таке протезування обійдеться приблизно у 100 тисяч євро. "Нам обіцяли, що держава повністю профінансує виготовлення протеза", - каже жінка. Але зараз, продовжує вона, гроші родина збирає радше на подальше лікування та реабілітацію Руслана.
Лікуванням в Києві мати бійця вкрай не задоволена, вона сумнівається у професійності медиків. "Я сама медик, - каже Оксана Карпець. - Повірте, якщо ми залишимося ще трохи в Україні, то моя дитина втратить і ногу. Протез може ще зачекати кілька місяців, все має добре загоїтися, а от гнійна рана ноги потребує негайного лікування".
Переваги й недоліки протезування за межами України
Олексій Краснощоков керує волонтерським проектом pidmoga.info, що опікується проблемами реабілітації та протезування. За його словами, випадок Руслана непростий. Якщо немає суглоба і якщо йдеться про руку, то протезування набагато складніше, боєць потребує багатофункціонального, міоелектричного протезу, хоча спочатку все одно доведеться ставити тяговий механізм. Такі протези, каже він, роблять лише кілька підприємств у Києві.
Однак Краснощоков вважає, що протезування закордоном є клопітним і непотрібним. "Повірте, в Україні є високого рівня фахові протезисти і підприємства, які з імпортних комплектуючих можуть складати сучасні протези, - запевняє Краснощоков. - Їхати за кордон особливої потреби немає. Проблема в тому, що за протез держава заплатить, а от навчання та реабілітація за кордоном теж коштують. А ще доведеться їздити туди регулярно, бо механізми з часом виходять з ладу. А за поїздки держава вже не платитиме".
Державна допомога
На протезування держава теж встановила певні ліміти. Якщо йдеться про ногу, то вартість протезу не повинна перевищувати 98 тисяч гривень. Ще донедавна ця сума була приблизно на десять тисяч меншою. Для бійців АТО ліміт можна перевищити в тричі, тобто не більше 294 тисяч гривень, якщо буде дозвіл медичної комісії.
"Збільшення фінансових лімітів - це наша маленька перемога, - каже Краснощоков. - Ми змусили чиновників переглянути витрати, адже хлопці ще зовсім молоді, активні і вони потребують сучасних протезів". Волонтерський проект власне створено, аби вказувати чиновникам на недоліки системи, вносити на законодавчому рівні зміни щодо реабілітації, зауважує Краснощоков, щоб за декілька років хлопцям не довелося ходити з "простягнутою рукою".
"Ми не збираємо гроші, ми інформуємо бійців, які залишилися без рук і ніг, як їм жити далі. Вчимо базових речей: як підібрати протез, як за ним доглядати, що таке перше протезування, на яку державну допомогу він має право", - каже керівник проекту pidmoga.info. Хоча гроші хлопцям, переконаний він, теж будуть потрібні, приміром, на авто чи покращення побутових умов.
Проблемна реабілітація
І хоча з протезуванням в Україні особливих проблем немає, каже волонтер, то з медичною реабілітацією вони відчутні. "Реабілітації в Україні не було і немає, - критикує Краснощоков. - Протезист зробив протез, навчив ходити і все. Центрів, де б могли ставити на ноги поранених, немає. Тренажери, приміром, у київському центрі ще з 80-х років. Для міністерських чиновників це має стати завданням номер один", - каже Краснощоков.
Волонтер вважає, що бійці, які втратили кінцівки повинні знати, що вони вправі обирати для себе протез залежно від роду свого заняття, способу життя, активності. Нині ж, за його словами, часто спрацьовує принцип – "на, і тепер будеш у цьому ходити".
Вибрати необхідний протез, зокрема, можна і на Львівському казенному експериментальному заводі, що виготовляє засоби пересування і протезування. "Роботи з початком війни суттєво побільшало, - каже директор підприємства Сергій Суязов. - Всі протези для бійців виготовляємо за німецькими прогресивними технологіями і з німецьких комплектуючих компанії Otto Bock".
Протези є різні, пояснює він, стопи, гомілки, стегна. Відповідно й ціна коливається від 20-ти і до 100 тисяч гривень, додає директор. За місяці війни підприємство вже допомогло кільком десяткам бійців з ампутацією. Співпраця налагоджена з військовими госпіталями Львова, Дніпропетровська і Києва.
За словами Суязова, держава повністю покриває витрати підприємства на протези і реабілітацію. Потреби в закордонному протезуванні він не бачить, посилаючись на ті самі причини, про які говорив і Краснощоков. "Коли людина повертається, вона залишається сам-на-сам, а обслуговування після протезування - це надважливий процес", - пояснив Суязов. Аби не гаяти часу підприємство навіть практикує привезення бійців безпосередньо з госпіталю, задля зняття мірок.