Італія: Крихка надія на знайдення вцілілих у землетрусі

Годинник рятувальників у селищі Аматріче пришвидшив хід. "Є ще шанси, оскільки люди, що опинились під завалами, можуть дві-три доби вижити", - каже кінолог, який прибув зі своїм собакою з Болоньї. Спеціально натреновані собаки раз у раз прочісують територію завалів, де ще донедавна стояли ошатні будинки. Якщо собака починає гавкати, рятувальники замирають. "Сіленціо!", - вигукує голова команди і на якийсь час наступає суцільна тиша - всі прислуховуються, чи не чути з під завалів звуків. Навіть журналісти мусять перервати свої трансляції. Якщо ж хтось не підкоряється - селяни, які шукають родичів під завалами, починають лаятися, аби всі замовкли.

В очікуванні порятунку

Цього разу рятувальники нікого не знайшли. Але перед цим вони відшукали кількох вцілілих. Порятунок людей з-під завалів справа непроста - упродовж кількох годин рятувальники обережно розчищають дерев'яні балки, бетонні блоки та цеглини, аби запобігти можливому обвалу рештків будівлі. Такою загрозою став, приміром, фасад сільського монастиря, який підтримує екскаватор. Раптом він загрозливо захитався. Роззяви, поліцейські, солдати і журналісти в паніці кинулися бігти врозтіч. Але від підземних поштовхів, які тривають лише кілька секунд, насправді нікуди не втечеш.

Та й куди тікати? Земля тремтить в усьому районі Аматріче. Фасад монастиря цього разу встояв, але сама будівля раніше завалилася як картковий будинок, поховавши під собою щонайменше сімох черниць. Рятувальники, озброївшись лопатами, розчищають уламки в надії їх знайти. Так було і в нічні години, коли проводити рятувальні роботи особливо складно і небезпечно. Довкола суцільна темрява і жодного ліхтаря - землетрус пошкодив лінії електропередач. Єдине світло іде від генераторів пожежників, які спрямовують прожектори на завали, де ще може жевріти людське життя.

Короткий візит прем'єра

У колишньому монастирському садку молиться місцева жінка. "За що Бог на нас це послав?" - гірко запитує вона. Священник з Аматріче, яке донедавна славилося своїми церквами, теж виглядає шокованим. Сподівається на те, що громада знайде в собі сили якось це пережити.

Допомогу і відбудову пообіцяв і італійський прем'єр Маттео Ренці. Його білий гелікоптер гудить над головами рятувальників перед тим, як приземлитися на спортивному майданчику поруч. Прем'єр дякує рятувальним командам, запевняє, що постраждалий регіон невідкладно отримає необхідну фінансову допомогу і каже, що "вся Італія має зараз об'єднатися". Вже невдовзі Ренці відлітає.

У сусідній Л'Аквілі люди на державну допомогу після руйнівного землетрусу чекали не один рік. "Тамтешні досі живуть у тимчасових контейнерах. І тут теж на відбудову підуть роки, якщо не десятиліття", - каже італійський фотограф, який працює для австралійських видань.

Зруйнована інфраструктура

Центральний автошлях до Аматріче після землетрусу абсолютно порепаний. Подекуди уламки асфальту звисають над прірвами. Місцева лікарня теж зазнала великого руйнування. Червоний Хрест і персонал лікарні відкрили на парковці просто неба травмпункт. Час від часу сюди підвозять нових пацієнтів. Але не так часто - з під завалів частіше дістають тіла загиблих. Серед жертв відносно багато дітей, які проводили літні канікули у селищі, яке свого часу навіть отримало відзнаку як найгарніше село Італії.

Загиблих загортають у бавовняну тканину. Зруйнованими і спустошеними вулицями їх проносять восьмеро пожежників. Все це норовлять зафільмувати, сфотографувати і запостити журналісти. Вулиці абсолютно непридатні для нормального пересування, а тиснява лише підігріває пристрасті і перепалки виникають досить часто. Місцеві ж стежать за цим безмовно, з останніх сил намагаючись зберегти холоднокровність. Поруч молоді дівчата, що сидять на руїнах своїх домівок. Всі вкриті пилом, вони виглядають спустошеними. Хтось голими руками розчищає завали у пошуках зниклих безвісти.

Допомога з усієї країни

Допомога надходить з усієї Італії - поволі стікаються вантажівки, машини швидкої допомоги та поліцейські автомобілі. Дорожній рух абсолютно хаотичний. Поруч намагаються розмітитися рятувальники - їм теж треба десь спати, їсти і відпочивати. Такі ж пересувні табори встановлюють і для тих, хто залишився без даху над головою. Але як довго їм доведеться там затриматися поки незрозуміло. По радіо закликають усіх, хто має можливість розміщувати у себе постраждалих від землетрусу. У сусідніх містах і у Римі небайдужі здають кров.

Найближчий нічліг ми знайшли у готелі за 20 кілометрів від епіцентру землетрусу. Багато туристів відразу ж кинули відпочинок і подалися геть. Вночі тут нещадно трусило. Таке враження, що кімнатою проїхав поїзд. Навіть ліжко підстрибувало. "Ну так, це сейсмічно активна місцевість. Зараз навіть спокійніше, ніж зазвичай", - каже власник готелю. Сам він до цього вже звик.