Піклується Партія регіонів про всю Україну чи про окремо взятий регіон на її сході?

Не пройшло й кількох місяців, як в Україні вже править новий уряд, на чолі з колишнім опозиціонером Віктором Януковичем. Хоча „новим“ назвати цей кабінет було б неправильно. Багато облич у ньому давно знайомі. Так, віце-прем’єр і міністр фінансів Микола Азаров свого часу, перед „помаранчевою революцією“ вже обіймав ці посади. Тоді він був головним архітектором економічної політики Януковича. Очевидно, що ці функції він виконує і тепер.

Пояснюючи на початку серпня стратегію дій свого уряду, новий прем’єр говорив про „безперебійність“ курсу, про те, що будуть і надалі переслідуватися такі стратегічні цілі, як здобуття членства у СОТ та ЄС. Однак перші його дії свідчать про те, що з досягенням цих цілей прем’єр поки не поспішає. Ще у серпні Янукович пояснив, що, приміром, членство у Світовій організації торгівлі, яке попередній уряд намагався досягнути до кінця цього року, відтерміновується „з національних інтересів“,

нагадує Die Presse і веде далі:

У проекті державного бюджету нового уряду йдеться про ревізію законів, які були ухвалені минулого року. Заторкне вона насамперед ті закони, які охоплюють зниження митних зборів на імпорт. Колишній уряд Юлії Тимошенко хотів за допомогою цих законів гармонізувати національні стандарти з міжнародними. Тепер при владі Партія регіонів Януковича, і вона може просунути те, що рік тому, сидячи в опозиції, не змогла зробити. Саме цим послідовно і займається новий уряд. Цього тижня Азаров оголосив, що збирається відновити розпочату ним два роки тому податкову реформу і знизити податки на прибуток і додану вартість. Для бюджету це означає втрату 36 мільярдів гривень. Водночас урядовці збираються виконати всі соціальні зобов’язання. У це ніхто не вірить, проте рейтинг нового прем’єр-міністра зростає щотижня. Відновлюються і відомі своїми значними податковими перевагами „спеціальні економічні зони“, які закрила 2005 року через відмивання грошей Тимошенко,

читаємо у Die Presse. Далі газета описує те, в чому полягають справжні інтереси нового українського Кабміну:

Пріоритет цього уряду, і в цьому переконані всі спостерігачі, полягає в тому, щоб зміцнити позиції національних бізнес-груп. Увесь проект держбюджету на 2007 рік спрямований саме на це. За словами Азарова, всі гроші від приватизації й навіть кошти зі стабілізаційного фонду будуть використовуватися для фінансування інвестиційних та інновативних проектів задля модернізації економіки. Для досягнення цієї мети в Україні готові навіть завоювати західний капітал. Однак залучення стратегічних іноземних інвесторів на порядку денному не стоїть. Натомість було оголошено про перевірку всіх ліцензій на видобуток нафти та газу, виданих у 2005 та 2006 роках. Міністр енергетики Юрій Бойко пояснив, що було б доцільно, якби цю діяльність перейняли українські державні компанії. Такий крок заторкне, приміром, Shell і Vanco, які в квітні виграли міжнародні тендери.

Звісно, що такі кроки аж ніяк не сприяють створенню сприятливого інвестиційного клімату, пише Die Presse, водночас зазначаючи:

Важко сказати, чи виграють від такої економічної політики українські фірми. Адже у багатьох ще сирі спогади про часи до „помаранчевої революції“, коли податкові установи використовувалися проти політичних опонентів. Тому аналітики з нетерпінням очікують, чи новий уряд дійсно має за собою Партію регіонів, тобто всієї країни. Чи, може, він відстоює інтереси однієї малої групи олігархів з донбаського регіону, - підсумовує австрійське видання Die Presse.

Німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung вмістила статтю „Кремлівський концерн“, у якій пише про російський „Газпром“:

Зазвичай важко було б сказати щось проти того, що російський концерн домовляється з Туркменістаном про ціну на довгострокові поставки. „Газпром“ посилює свої позиції на міжнародному енергетичному ринку, що цілком легітимно для підприємства, яке прагне збільшити свої прибутки. Якби „Газпром“ був зацікавлений лише в економічному розвитку, то можна було б просто знизати плечима й співчувати бідним конкурентам. Однак „Газпром“ - це передусім інструмент Кремля для втілення його внутрішньо- та зовнішньополітичної агенди, яка не зважає на правові й демократичні принципи та суверенітет інших держав. „Газпром“ відіграє головну роль у планах Путіна знову підкорити Москві колишні радянські республіки. Україні все це вже болісно відгукувалося, й у випадку нинішніх газових домовленостей їй доведеться знову страждати. Втім, значення цих домоленостей має ще одну рису: вони – частина намагань Москви де факто взяти під свій контроль енергетичні запаси в Центральній Азії, - переконана Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Огляд преси підготувала Леся Юрченко