Північна Ірландія: шляху до миру відкрито
9 травня 2007 р.Головною темою в коментарях європейської преси є складення присяги урядом Північної Ірландії та сподівання на мирне майбутнє в цьому регіоні. У виданні Luxemburger Wort читаємо:
Надія, повага, толерантність, справедливість: саме з цих складових сплетено політичний мир. (...) Католикам і протестантам знадобилося 13 років після припинення активних дій терористами з ІРА для того, щоб створити спільний уряд. Дуже вже сильною була нехристиянська ненависть з обох боків. Починаючи з терору ІРА й закінчуючи безкомпромісністю Ієна Пейслі, який у свій 81 рік нарешті все ж зробив важливий крок. Завдяки цьому вдалося подолати ненависть і насильство, що стояли на шляху до миру. (...) Тепер люди в Північній Ірландії можуть, попри всі інші проблеми, сподіватися принаймні на майбутнє без громадянської війни, - наголошує Luxemburger Wort.
Австрійська газета Die Presse пише:
Нездоланні оптимісти переконані: стабільність і мир можливі – потрібні лише наполегливі, рішучі, але водночас і готові йти на компроміси політики, які, крім того, ще мають вміти терпіти поразки. Здається, що такий профіль дуже важко реалізувати. Крім цього, виявилося, що саме ті політики, які упродовж багатьох років несли відповідальність за тривалий конфлікт, тепер є тими, хто в силах припинити вбивства й теракти. Це своєрідний урок несправедливості, до якого однак варто прислухатися й Південно-Східній Європі та Близькому Сходу, - вважає Die Presse.
Французька газета La Presse de la Manche продовжує тему, наголошуючи, що мир у Північній Ірландії є великим успіхом британського прем’єр-міністра:
Тоні Блер долучився до вирішення північно-ірландської проблеми, демонструючи переконання й терпіння. Його роль була вирішальною. Завдяки його рішучості дати можливість керувати в Північній Ірландії сторонам, які ворогували впродовж понад 30 років. Це успіх Блера, яким він може справді гордитися після десятиріччя при владі. До того ж, створення католиками й протестантами спільного коаліційного уряду в Ольстері є позитивним сигналом, який вказує на те, що ніколи не можна розчаровуватися в людях і в політиці, - переконана La Presse de la Manche.
До іншої теми. Австрійська газета Salzburger Nachrichten звертається в одному зі своїх коментарів до обрання головою сербського парламенту ультра-націоналіста Томіслава Ніколича:
Сербії не вистачає розмежування між патріотизмом, який можна співвіднести з правовими демократичними принципами, та агресивним націоналізмом. Для політичної культури Сербії такий вид націоналізму – справжня отрута. Нинішнього главу сербського уряду Коштуницю експерименти з цією політичною течією дискредитують передусім як патріота Сербії, - підкреслює видання Salzburger Nachrichten.
Швейцарська Basler Zeitung продовжу є тему:
Сербія ще не подолала своїх націоналістичних устремлінь 90-их років, але нині в ній вже немає агресивного потенціалу тих часів. І не тільки тому, що було перебудовано армію, а передусім через те, що фактично зникла ідея необхідності вести війну на „захист Великої Сербії”. Сербський націоналізм нині не загрожує іншим, але є загрозою для самих сербів, Передусім тому, що він перешкоджає зближенню країни з ЄС, - читаємо у Basler Zeitung.
Фінська газета Hufvudstadsbladet коментує поїздку до Фінляндії колишнього канцлера ФРН Ґергарда Шредера, який намагається переконати фінів у необхідності прокладення дном Балтійського моря газопроводу для транспортування російського газу:
Росія – надійний партнер, переконує Шредер. Він їздить країною вздовж і впоперек, щоб переконати скептиків у Північній Європі, які переваги надасть новий трубопровід в Балтійському морі. (...) У колишнього канцлера Німеччини, однак, дуже непросте завдання. Адже він виступає головним лобістом проекту, який є неоднозначним як з точки зору політики, так і з точки зору екології. (...) Західній Європі дійсно треба більше газу, причому також і з Росії. Але позбавлене критики ставлення Шредера до російської демократії, а також компанійські відносини з президентом Путіним не сприяють довірі до нього. Передусім у країнах, які, виходячи зі свого історичного досвіду, не схильні вважати Росію надійним партнером, - пише Hufvudstadsbladet.