Путін і його сумний саміт: на реанімацію СНД дедалі менше надій

Однак спершу – коментар з приводу неформального саміту країн СНД, що пройшов у Москві. На нього не приїхали одразу чотири з дванадцяти лідерів держав співдружності. Німецька газета DIE WELT пише:

Цього разу гості Путіна мали, як висловився один з речників Кремля, „у неформальній атмосфері і без фіксованого порядку денного обговорити реформи СНД та важливі світові події”. Туркменський президент Сапармурат Ніязов одразу відчув, що це для нього менш важливо, ніж відпустка на пляжі. Слід нагадати, що він саме перебуває в конфлікті з російським „Газпромом”, який задешево отримує енергоносії з Туркменії. Ніязов же хоче це змінити й підняти ціни. Роберт Кочарян, президент Вірменії, не приїхав, ніби-то, через хворобу. Це нездужання могло бути зумовлено зокрема тим, що його країна увійшла в число тих, які мають в майбутньому більше платити „Газпрому”. Грузинський президент Міхаїл Саакашвілі відмовився в останній момент, бо йому не змогли гарантувати окремої зустрічі з російським колегою. Крім того, він звільнив у п’ятницю весь уряд Грузії. (...) Внутрішньополітичні проблеми завадили й президенту України Віктору Ющенку прибути до Москви, адже в Києві тривають тортури зі створенням уряду, -

зауважує газета DIE WELT і веде далі:

Вперше керівник Кремля Путін почуває себе так некомфортно. Навіть якщо припустити, що кожна окрема відмова була добре обґрунтована, масова неявка президентів все одно вказує на те, які кепські справи в Співдружності, і це триває ось уже три роки. Дуже різні інтереси членів СНД, а також дедалі сильніше намагання Москви поширювати свій вплив у регіоні перешкоджають реанімувати Співдружноість, яку було вимушено створено після розвалу СРСР, - підкреслює німецька газета DIE WELT.

До теми близькосхідного конфлікту. Британська газета GUARDIAN пише про початок наземних військових дій, які розпочала армія Ізраїлю в Лівані:

Це тільки розпалює війну й збільшує небезпеку конфронтації із Сирією. Трохи більше тижня тому ліванці критикували радикалів „Хесболли” за викрадення ізраїльських солдатів. Кількома днями пізніше вони спрямували свій гнів проти ізраїльтян, які руйнують Ліван, як це вже було 1982 року, - зазначає видання GUARDIAN з Лондона.

„Ліван – це дуже тендітне державне утворення, на чолі якого стоїть слабкий уряд. У нього немає ні цивільних, ні військових органів, які б могли виступити проти шиїтських бойовиків на півдні”, - пише норвезька газета BERGENS TIDENDE й веде далі:

Саме тому цій країні не вдалося виконати резолюцію ООН про роззброєння „Хесболли”. Все це Ізраїлю відомо, однак він усе одно покладає відповідальність за терор саме на ліванський уряд і вдається до засобів колективного покарання, - критикує видання BERGENS TIDENDE з Осло.

Водночас швейцарська газета NEUE ZÜRCHER ZEITUNG висловлює розуміння дій ізраїльського уряду:

Ізраїль більше не вірить ілюзіям, що шиїтські бойовики в Лівані занадто слабкі з військової точки зору, щоб стало загрожувати єврейській державі. Ракети „Хесболли” сягають не просто щоразу далі. Їхня дія стає дедалі потужнішою. Саме це має непокоїти Ізраїль, адже замість простої вибухівки їх можна теоретично начинити й хімічними, біологічними чи радіаційними речовинами. Зрештою той факт, що бойовики поцілили нещодавно ізраїльський військовий корабель коло узбережжя Лівану, вказує на те, що „Хесболла”, за допомогою Ірану, може дуже добре застосовувати зброю точного враження, - підкреслює NEUE ZÜRCHER ZEITUNG.

Британська газета TELEGRAPH також пише про роль Ірану в ескалації конфлікту на Близькому Сході:

В Ірані живе багатоголовий змій, і одна з його голів – це „Хесболла”. Бойовики цього радикального руху – ліванська гілка Ісламської революції. Зрозуміло, що Ізраїль прагне зруйнувати інфраструктуру свого ворога. Однак навіть якщо йому вдасться перемогти „Хесболлу”, це буде нетривалий успіх, поки всі важелі тримають у своїх руках мулли з Тегерану, - переконана недільна газета TELEGRAPH, що виходить у Лондоні.

Огляд преси підготувала Леся Юрченко