Наслідки трагічних подій
4 березня 2014 р."Я, напевно, втрачаю розум, зробіть щось"-, так говорять більшість потерпілих, які брали участь у сутичках зі силовиками на Майдані, розповідає в інтерв’ю DW психолог, член Української спілки психотерапевтів Оксана Наконечна. Люди, які пережили такі страшні події, і зблизька бачили смерті, однозначно отримали "струс" цілого організму, пояснює у розмові психолог.
"Це повне розбалансування організму: фізичне, психічне і ментальне. Але це не означає, що ці люди стали психічно хворими", - наголосила Наконечна. У стані посттравматичного стресу нині перебуває багато людей, українські лікарі вперше працюють за таких масштабних кризових умов, бо схожих катастроф ще не було, зазначила вона.
За ініціативи львівських лікарів у місті днями запрацював Центр психологічної допомоги. Львівщина є одним із тих регіонів, які втратили найбільше людей внаслідок збройного протистояння у столиці. У лікарнях досі перебувають десятки поранених.
Афганцям простіше
Психологічна допомога пораненим є одним з напрямків роботи Центру, каже Наконечна. "Зараз ми намагаємося знайти також службовців внутрішніх військ, хлопців, які отримали опіки при пожежі в їхній військовій частині",- зазначила психолог. Лікування не буде простим і швидким, але все залежить від ресурсу самої людини і від того, що вона бачила.
Приміром, колишні афганці можуть ці події перенести набагато легше, бо вони вже знають, що це можна пережити, каже психолог. І додає, важливо, щоб очевидці кровопролиття швидше повернулися до звичного для них соціального середовища, відбули ритуали прощання, поминання, якщо втратили знайомих чи друзів.
Окрім роботи з пораненими у лікарнях, в місті відкрито одразу кілька консультаційних пунктів, де на прийомі людей сидять фахівці-психологи. Один з таких пунктів працює в Інституті психічного здоров’я Українського католицького університету.
Хвиля звернень тільки посилюватиметься
"Ми приймаємо людей вже близько тижня, - розповіла психолог інституту Галина Нетлюх. - Зголосилися близько двох десятків осіб. Але це лише початок, хвиля тільки піднімається, за кілька тижнів, припускаємо, наплив буде значно більшим". Справа у тому, що ознаки посттравматичного стресу найчастіше проявляються через місяць після подій, або і через три, каже вона.
Фахівці інституту, за словами Галини Нетлюх, планують працювати з учасниками акцій протесту впродовж наступних чотирьох місяців. Серед тих, хто вже попросив допомоги у лікарів, є як молоді хлопці, так і особи старшого віку. "Старші люди, які пережили стрес, пильнуючи за подіями перед екраном телевізора, хочуть переважно медикаментозного лікування. На кшталт: дайте мені якусь пігулку. А от молодь вже розуміє, що тривала терапія є більш ефективною", - каже Галина Нетлюх.
Є й такі люди, які категорично відмовляються від допомоги, кажуть психологи. Зазвичай вони не пояснюють причини таких відмов, але, мабуть, часто соромляться своїх переживань, припускають лікарі. І додають, в Україні ще не сформована культура звернень по психологічну допомогу.
Допомога священиків
"В українському суспільстві кнопка тривоги все ще включена",- характеризує стан українців Галина Нетлюх. Хтось замкнувся в собі, хтось виявляє агресію, для когось ці події ще перед очима, і він не може відмежуватися, каже психолог.
На її думку, надзвичайно важливим фактором за такого стресу є молитва і підтримка священика, адже молитва заспокоює, зрівноважує і дає надію. Тож психологічні консультації у місті також працюють і при двох львівських храмах. Священики, які на Майдані були духівниками і одночасно психологами, тепер, за її словами, готові виконувати ті ж самі функції у храмах.
Окрім допомоги на місці, львівські психологи займалися і організацією виїздів на столичний Майдан, каже Наконечна. На її переконання, нині люди, які стояли на Майдані в часи кровопролиття, дуже потребують психологів, бо масштаби трагедії значні, а фахівців, які б вміли працювати у кризових умовах, в Україні недостатньо.