"Студентська революція"

Deutsche Welle: Пані проректоре, днями Академічна спільнота університету прийняла лист-звернення, де чітко заявила, що у повній мірі підтримує студентські протести і усіляко сприятиме їхнім прагненням. Чому?

Звенислава Мамчур-Калинець: Наші студенти хочуть жити у повноцінній європейській Україні. Зрештою, у такій державі, яку їм обіцяли впродовж всіх років незалежності, відколи вони народилися. З 2008 року вони готувалися, сподівалися до останнього моменту, бо знали, що це гарна освіта, робота і кращі стандарти життя, а тепер у них брутально забрали цю мрію. Вони молоді, їхні серця і душі відкриті. Тому, очевидно, стався спротив. Коли першої ночі я прийшла до студентів на майдан, де їх ще було не тисячі, а кілька сотень, і спитала: Чим я можу допомогти?. То вони відповіли: "Просто будьте з нами". Тому університет з ними, адже це вибір тисяч наших студентів.

Які емоції у Ваших студентів?

Вони упевнені, що їх обдурили. Я теж персонально це відчула. Постійно стикаюся з якимись утисками щодо української мови, освітньої програми, урізання автономії університету і таке інше. Цей біль я відчуваю більше, бо маю більше негативного досвіду.

Чи не боїтеся Ви "міністерського гніву" за свою активну позицію, адже днями міністр освіти Табачник закликав студентів не йти на барикади і навіть пригрозив не виплачувати стипендій?

Нас не цікавить, що буде потім, ми діємо так, як підказує нам наша совість – і це головне. Ми і так не відчували особливої міністерської любові і рахунки з нами зводили. Але є однозначна позиція Академічної спільноти: ми реагуємо на виклики, які стоять перед суспільством, державою та ідеєю.

Навчальний процес повністю зупинено? Як відбуватиметься відпрацювання?

Так, пар немає взагалі до кінця тижня. З тими студентами, що приходять, молодіжна спілка проводить бесіди про євроінтеграційні перспективи та Болонський процес. Всі заняття доведеться в перспективі відпрацювати, аби не закидали, що ми неуки.

На які результати очікує студентство?

У них очі світяться, вони не хочуть вірити, що влада не почує мільйонного голосу студентства. Так, вірять, що президент підпише угоду і лише тоді, вони повернуться на свої місця. Студенти не змиряться з Митним Союзом, коли для них був відкритий європейський простір. Знаєте, нинішня молодь – це цілком інше покоління людей, абсолютно виважених і толерантних. Вони нічого поганого не роблять, вони закликають і просять, не хочуть зайвих неприємних гасел, партійної символіки. Це справжня, ні ким не ініційована, "студентська революція".

Які плани подальших дій?

28 листопада я вже буду на столичному Майдані. Там дуже багато львівських студентів. До Києва уже виїхали і декани нашого університету. На київському Майдані створено координаційний центр університету Франка, адже слід наших студентів забезпечити елементарними умовами перебування.