Новий німецький уряд і майбутнє Євросоюзу

Цього понеділка німецькі партії ХДС, ХСС та СДПН підписали коаліційну угоду. Документ називається "Новий прорив для Європи". На сьогодні, мабуть, годі шукати яку-небуть іншу урядову програму, що містила б так багато європейських зобов'язань. І хоча коаліційна угода містить переважно загальні фрази, все ж вона позначена духом неабиякої європейської ейфорії.

Новий уряд ФРН прагне зміцнити Європейський Союз в цілому та насамперед спільно з Францією реформувати Єврозону. Так само майбутній німецький уряд - за розробку нового інвестиційного бюджету для Єврозони. Раніше за реалізацію саме цього проекту активно виступав президент Франції Емманеуль Макрон. Приміром, за задумом коаліціантів у Берліні, Європейський стабілізаційний механізм слід перетворити у такий собі справжнісінький Європейський валютний фонд. Останній мав би допомагати країнам-членам, що потерпають під тягарем фінансових проблем. Контролювати роботу цього фінансового органу мав би Європейський Парламент.

Угода містить також взагалі дивовижну обіцянку: "Ми готові до більших відрахувань Німеччини до бюджету ЄС". Причиною такої готовності є серед іншого й те, що через майбутній вихід Великобританії зі складу ЄС - так званий Brexit - Євросоюз втратить дуже важливого донора до спільної скарбниці. Тож Німеччина готова покрити частину фінансової прогалини, що утвориться.

Як і очікувалося, Європейська Комісія, так само як і багато членів Європейського Парламенту, просто в захваті від такого масштабу європейського духу. Приміром, голова фракції консервативної Європейської народної партії (ЄНП) Манфред Вебер (Manfred Weber) написав в одному зі своїх дописів у соціальній мережі Twitter: "Це - чіткий європейський крок уперед і відповідь популістам". Його колега по Європарламенту Йо Ляйнен (Jo Leinen), котрий представляє фракцію соціал-демократів, дав в ефірі Deutschlandfunk такий коментар: "Європейська єдність - одна з останніх візій, котрі ще лишилися в політиці (...) Розділ (коаліційної угоди. - Ред.) щодо Європи - це сигнал всередині країни, а також і для партнерів, що на Німеччину можна покластися".

Голоси критиків

Однак не всі у захваті від європейських політичних амбіцій. Особливо багато нарікань та спротиву викликають заплановані фінансові зобов'язання. Як всередині країни, так і в Європарламенті політики від ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП), ультраправої Альтернативи для Німеччини (АдН) та навіть від консервативної ХДС застерігають від загрози створення "союзу боргів та трансферів".

Скажімо, речник ВДП щодо економічних та політичних питань Вольф Клінц (Wolf Klinz) вважає, що через заплановане збільшення бюджету ЄС "велика коаліція" стане співучасницею безвідповідальної політики лівого уряду Греції. У такому разі, Німеччина, що вже роками вважається суворим "вихователем для "проблемних країн" півдня Євросоюзу, стане головним донором Європи, попереджає Клінц.

Ще різкіше критикує ці задуми голова розташованого в Мюнхені Інституту економічних досліджень ifo Клементс Фюст (Clemens Fuest). Той розділ коаліційної угоди, що стосується Євросоюзу, він називає "катастрофічним", адже, на його думку, виходить, що Німеччина готова більше платити, не отримуючи нічого навзамін. Фюст вважає, що це "неймовірно легкодухо й легковажно". Таким чином, фінансово слабкі країни отримують стимул звалити свої тягарі на Німеччину, застерігає експерт.

Забагато уваги Франції

Проблематичним видається й те, що новий німецький уряд занадто багато поставив на виключно німецько-французьку співпрацю у політиці щодо ЄС. Панує така одностайна думка, що без такої співпраці годі на щось розраховувати. Однак самою тільки цією співпрацею нічого не вдієш, якщо інші лишатимуться осторонь. А на даний момент загальноєвропейська співпраця - далеко не в найкращому стані.

Уже пропозиції Макрона щодо спільного міністра фінансів і збільшення бюджету для Єврозони не сподобалися не тільки частині німецьких політиків. Несхвально її сприйняли й в Австрії, у Нідерландах і в трьох північних членах ЄС. А ще, є невирішений конфлікт всередині ЄС щодо міграції й, зокрема, розподілу біженців. Особливо східноєвропейські країни категорично проти прийому біженців у рамках вже давно ухваленої системи квот. Саме на цьому неодноразово наполягала канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel) і цього, знову ж таки, вимагає коаліційний договір.

Крім того, триває суперечка між Європейською комісією, з одного боку, та Польщею й Угорщиною, з іншого. Брюссель закидає Варшаві та Будапешту порушення принципів правової держави. Ще однією проблемою є незавершені переговори щодо Brexit. На додачу практично в кожній країні ЄС дедалі більшої популярності набирають правопопулісти та євроскептики. Все перелічене - перепони для "нового прориву для Європи" у тому вигляді, яким його вбачають німецькі консерватори та соціал-демократи.

Вибори в Італії в якості "зміни епох"

Утім, найімовірніше, що найбільшою перешкодою для європейського прориву стане результат парламентських виборів в Італії - третій за кількістю населення та економічною потужністю країні ЄС. Адже більше половини італійців проголосували за ті партії, якім потрібно не більше, а менше Євросоюзу. Проблематичним виявиться і те, що створення нового уряду може стати непростим та вкрай тривалим завданням, тож на цей час Італія випадатиме з ролі спільника в європейській політиці.

Берлінські коаліціанти добре розуміють всі ці проблеми. Як мінімум після виборів в Італії "слід серйозно турбуватися через стан ЄС", вважає голова комітету Бундестагу з питань ЄС Ґунтер Кріхбаум (Gunther Krichbaum). За його словами, є загроза "зміни епох". Кріхбаум побоюється, що настрій європейського прориву, який поширюють Макрон та німецька коаліційна угода, може минути ще до того, як справа дійде до його реалізації.