Критика за кухонним столом
14 червня 2012 р.
«Медійний ландшафт наче вкритий пліснявою», - коментує актуальне становище преси в Україні експерт з питань східної Європи і голова міжнародного відділу берлінської газети "tageszeitung" Барбара Ертель під час дискусії на тему свободи преси в Україні у головній студії ARD у Берліні. Ертель уже неодноразово відвідувала Україну з різними журналістськими завданнями. Під час Помаранчевої революції вона була позитивно вражена відкритістю і різнобічністю репортажів. Коли ж вона нещодавно знову приїхала в Україну, на неї очікували неприємні зміни: «Люди на вулицях залякані. Вони не наважуються відповідати на запитання журналістів – повна протилежність до 2004 року», - каже Ертель.
Люди відмежувалися одне від одного, критичні думки більше не висловлюються публічно, а лише у приватному порядку – так би мовити, за кухонним столом. Такі приватні бесіди добре знайомі журналісту і автору книги про футбол «Ворота на Схід» Олафу Зундермайєру. Йому вдалося викликати на відверту розмову головного редактора одного з українських футбольних журналів. Вони довгo й детальнo спілкувалися про всі негаразди під час підготовки до «Євро-2012»: завищені витрати на будівництво стадіонів та пов'язану з цим корупцію, непомірні ціни на готелі і, вочевидь, «добровільних» помічників під час чемпіонату. Після розмови журнал процитував критичні висловлювання Зундермайєра. «Цитуючи мене як іноземного журналіста, журнал відчував себе досить безпечно, щоб опублікувати такі мої висловлювання».
«Українці роздратовані та розчаровані»
Позитивні відгуки про хід підготовки до чемпіонату Європи можна було найчастіше почути по радіо й телебаченню, каже Клеменс Гоффманн. Він працював до 2010 року кореспондентом у Києві, а також проводив підготовку журналістів в DW-Akademie в Україні. «Найбільше це стосується місцевих каналів: вони, як правило, належать приватним інвесторам, які у свою чергу мають родинні стосунки з власниками будівельних компаній та інших підприємств. Тому ніколи не робитимуть критичні щодо них репортажі».
Радіожурналіст з Харкова Віктор Волощенко через Skype-зв'язок критикує українських політиків, які, не без допомоги ЗМІ, використовують чемпіонат Європи, щоб поліпшити свій імідж: «Завдяки «Євро-2012» вони заробляють собі голоси на наступні вибори. Нині спорт в Україні дуже заполітизований». Барбара Ертель з цим погоджується. Вона вже мала схожий досвід з німецькими політиками. «Раптом усі зацікавилися Україною, кожен має що сказати, а деякі навіть вимагали бойкотувати Євро». Ертель дратує відсутність знань про Україну та «ідіотизм політиків», з чим вона достатньо стикалася впродовж останніх тижнів. «При цьому їх не цікавить майбутнє країни, а лише самопрезентація».
Три тижні для критики
Коли Клеменс Гоффманн був в Україні востаннє, то помітив, що багато українців роздратовані та розчаровані. «Нині в Києві стоїть найдорожчий у світі стадіон, але звичайні люди від цих інвестицій нічого не отримали. Ті міста, де ігри не проходять, гроші на розвиток інфраструктури оминули стороною».
Олаф Зундермайєр на прес-конференції з іншими представниками ЗМІ піддав різкій критиці рішення щодо проведення «Євро-2012» в Україні: «Ця мега-подія піде на користь насамперед політичним можновладцям». Але Барбара Ертель іншої думки: „Нині ми маємо 21 день для того, щоб розповісти про Україну все те, що ми завжди хотіли».