Меркель у Молдові
22 серпня 2012 р.Попри те, що Молдова все ще належить до найбідніших країн Європи, на шляху реформ вона вже почала випереджати інших учасників так званого «східного партнерства ЄС», а саме Україну, Білорусь, Вірменію, Азербайджан і Грузію. Принаймні в німецьких урядових колах вважають, що ця колишня радянська республіка «розвинулася найбільш позитивно», а візит Анґели Меркель до Кишинева можна розцінювати як сигнал подальшого зближення Молдови з Євросоюзом, повідомляє інформаційне агентство AFP.
Німецька сторона позитивно оцінює успіх молдаван у реформуванні юридичної системи та правоохоронних органів, їхні досягнення в зміцненні свободи преси. Проблемою, однак, і надалі залишається корупція. Європейська комісія підтримує перетворення в Молдові, надаючи їй багатомільйонну допомогу. За даними німецької сторони, серед країн, які не є членами ЄС, Молдова отримує з Брюсселя найбільше грошей у перерахунку на душу населення.
Тихий посередник
Офіційним приводом одноденного візиту Меркель до Кишинева стала 20-та річниця встановлення дипломатичних відносин між Молдовою та Німеччиною. Порядком денним передбачені її зустрічі з молдовським прем'єр-міністром Владом Філатом, президентом Ніколаєм Тімофті. Німецька канцлерка виступить також з промовою перед депутатами молдовського парламенту. Під час зустрічей і переговорів йтиметься не лише про двосторонні відносини та відносини з ЄС, але також про придністровський конфлікт.
Німеччина вже не один рік намагається активно сприяти вирішенню придністровського питання. Все це відбувається відносно тихо, поза суспільною увагою. «За цим стоїть принципове переконання, що в Європі ми відповідаємо за остаточне подолання тліючих конфліктів, які все ще мають потенціал дестабілізації», - сказав у розмові з Deutsche Welle офіційний речник німецького уряду Штеффен Зайберт. За його словами, саме тому Німеччина та інші західні країни проводять активну політику й стосовно балканських країн.
Мезеберзька ініціатива
Наприкінці червня в Німеччині відбулися вже другі впродовж одного року неофіційні переговори за участю представників Кишинева й Тирасполя. Ці зустрічі проходять в рамках так званої «Мезеберзької ініціативи». 2010-го року Меркель та тодішній президент Росії Дмитро Медведєв, зустрівшись у палаці Мезеберґ під Берліном, домовилися сприяти пошуку вирішення придністровського конфлікту.
Відтоді вже дещо відбулося. Після шестирічної перерви відновилися переговори за формулою «5+2». У них, крім Молдови та Придністров'я, беруть участь як посередники Україна, Росія та ОБСЄ. Сполучені Штати та Євросоюз виступають у ролі спостерігачів. Є й перші успіхи – в березні цього року сторони домовилися відновити залізничне сполучення. У Кишиневі сподіваються, що це дозволить полегшити транспортування вантажів між Молдовою та Одеським портом.
Зрушення з обох боків
Але найважливіші зміни спостерігаються на політичному рівні. Обрання в березні цього року Ніколая Тімофті на посаду молдовського президента поклало край тривалій внутрішньополітичній кризі в Молдові. Також у Тирасполі відбулась зміна влади: Ігор Смірнов, який упродовж двох десятиліть правив у невизнаній Придністровській республіці, несподівано програв вибори. Його змінив Євген Шевчук.
Керівник Німецько-молдавського форуму, депутат Бундестаґу Манфред Ґрунд не втрачає надію: «Результати виборів у Придністров'ї є не в останню чергу свідченням зрушень з обох боків». Він сподівається, що вже незабаром можна буде говорити про поступ у відносинах між Кишиневом і Тирасполем у таких сферах, як гуманітарна допомога, транспортне сполучення, економічна співпраця та суспільні контакти.
Відкрите майбутнє
Водночас цей християнсько-демократичний політик не береться прогнозувати можливість остаточного вирішення придністровського конфлікту. Проблеми «значно більші», ніж видаються на перший погляд, вважає Ґрунд. На думку німецького депутата, це пов'язано з тим, що обидві сторони вже занадто віддалилися одна від одної.
Придністров'я, яке нараховує 550 тисяч жителів, оголосило свою незалежність від Молдови 1991-го року. Однак ця самопроголошена республіка досі так і залишається невизнаною в світі.