Донбас потребує нових програм довгострокового розвитку

Наприкінці минулого тижня місія Єврокомісії відвідала Київ і побувала також в східній Україні, зокрема в Торецьку, Дружківці та Бахмуті. Євросоюз має намір видозмінити допомогу для вражених війною українських регіонів, яка останні три роки мала виключно гуманітарний характер. Які програми сьогодні потрібні для Луганщини та Донеччини і чи має ЄС гроші для їх фінансування в інтерв'ю DW розповів голова групи підтримки України в Єврокомісії Петер Ваґнер (Peter Wagner).

DeutscheWelle: Пане Вагнере, якою була мета вашої поїздки на Донбасі?

 Петер Ваґнер: До нашої делегації увійшли три директори департаментів  Єврокомісії, які відповідають за гуманітарну допомогу, дипломатичні відносини і підтримку розвитку в Україні. Під час нашої поїздки ми головним чином прагнули зрозуміти, як ми можемо удосконалити та адаптувати види підтримки та допомоги Україні. Адже нині ЄС надає допомогу переважно гуманітарного характеру та допомогу з відповіді на кризу для східного регіону України. Водночас у нас є щорічна програма розвитку для України, на яку виділяється до 200 мільйонів євро на рік і яку ми впродовж останніх 20 місяців спрямовували головним чином на розвиток бізнесу, розбудову інституцій, боротьбу з корупцією, децентралізацію, реформи судової системи та громадського адміністрування. І завдяки нашій підтримці всіх нових інституцій, за допомогою яких Україна намагається встановити верховенство права та боротися з корупцією, вже досягнуто того рівня, коли ці інституції, як ми сподіваємося, мають почати функціонувати та приносити результати. Таким чином для тих частин східної України, які найбільше постраждали від конфлікту і куди впродовж останніх трьох років надходила головним чином гуманітарна допомога та допомога з раннього відновлення, ми зараз можемо запропонувати програми довгострокового розвитку.

Про які саме програми йдеться?

Поки що ще нічого не вирішено, але можна запропонувати низку можливостей. По-перше, підтримка інтеграції внутрішньо переміщених осіб і тих людей, які повертаються туди до своїх домівок.  По-друге, програма зі створення робочих місць. У цьому регіоні економічна структура вже перебувала в занепаді до початку конфлікту, бо там домінували кілька великих гравців, а конфлікт підірвав традиційні ринки та транспортну інфраструктуру. Тому тепер там треба повністю оживити та реструктурувати економіку.

Треба також думати над тим, як підтримати створення маленьких компаній  і допомогти зростати тому малому бізнесу, який вже існує. Крім того, через економічні зміни професійні навички багатьох людей більше не пристосовані до нової економічної ситуації. Адже, наприклад, якщо людина працювала електриком на шахті, це не означає автоматично, що вона може працювати електриком на якомусь іншому підприємстві. Тому для цього регіону буде важлива програма з професійних тренінгів та перекваліфікації. Ці програми особливо важливі, щоб заохочувати людей залишатися в цьому регіоні, а тим, хто виїхав, давати змогу повертатися.

Ці програми фінансуватимуться з уже виділених для України коштів ЄС чи ви шукатимете додаткові фонди?

Нині вся діяльність, яку ми могли б проводити в розумних межах на Донбасі, може фінансуватися із наявних фондів. За останні три роки щороку Україна отримувала близько 200 мільйонів євро для загального розвитку країни, додатково до коштів, які виділяються для боротьби з гуманітарною кризою. Якщо реформи в країні продовжуватимуться, Євросоюз зможе в межах цих наявних коштів фінансувати згадані заходи в рамках довгострокових програм.  

З ваших спостережень, від чого найбільше зараз потерпають території, котрі перебувають у безпосередній близькості до лінії зіткнення?

На сході України вже відбуваються деякі дії з реконструкції пошкодженого обстрілами житла. Це відбувається за кредитом в обсязі 200 мільйонів євро, наданого Європейським інвестиційним банком на відбудову житла, шкіл та інших об’єктів соціальної інфраструктури. Ми глибше ознайомилися з проблемою водопостачання на Донбасі, зараз триває робота експертів над спеціальним звітом, присвяченим цій проблемі. Коли він буде готовий, стане зрозуміло, хто і яким чином зможе підтримати заходи з налагодження нормального водопостачання у регіоні.

Інша проблема - медичне обслуговування. Багато спеціалізованих лікарень, наприклад, для онкохворих, які обслуговували жителів області, розташовані в Луганську чи Донецьку, і тепер від них відрізані жителі інших частин областей. Тому зараз необхідно повністю переспрямувати потік пацієнтів та заново продумати схему надання спеціалізованої медичної допомоги. Оскільки ЄС не має можливості самому відповісти відразу на всі виклики цього регіону, ми повинні обрати певні пріоритети з цього приводу у діалозі з українським урядом та іншими міжнародними партнерами.

 Після поїздки на схід ви повернулися до Києва, де провели низку зустрічей з представниками різних гілок української влади. Чи давали ви їм якісь рекомендації  з приводу політики щодо цих територій?

Мета нашої місії не передбачала вироблення рекомендацій українському уряду. Проте під час зустрічей стало очевидно, що  українській стороні було цікаво почути наші враження та бачення ситуації на сході. Бо зазвичай це вони інформують нас про те, що там відбувається. І мушу сказати, що скрізь, де відбувалися зустрічі, ми побачили готовність вислухати наші попередні висновки та обговорити ті виклики, які виникли на Донбасі. Всі наші співбесідники позитивно сприймали не лише факт, що в ЄС думають про додаткову підтримку цих регіонів, а й те, що представники ЄС туди їдуть. Український уряд вважає, що кожен візит представників іноземних країн чи міжнародних організації допомагає більшому розумінню ситуації, в якій опинилися країна, котра, з одного боку, має технологічні  спроможності будувати літаки та супутники, а з іншого боку зіштовхнулася зі страшною гуманітарною кризою.