Український уряд мав би більше робити для біженців

Deutsche Welle: Пане Шнатц, розкажіть, будь ласка, які гуманітарні проблеми є найгострішими зараз в Україні.

Міхаель Шнатц: Одна з найбільших проблем - це влаштування біженців. Хоча зима позаду, ми відзначаємо, що державні установи не справляються. В рамках одного з наших проектів ми 200-300 людей розмістили в хостелах у Києві. Це були, зокрема, жінки з дітьми, які до цього три дні ночували на вокзалі, оскільки ніхто їм не міг сказати, куди йти. Найгостріше ця проблема стоїть у великих містах, адже у селах є порожні хати. Але де багато біженців - Харків, Київ, Дніпропетровськ, там дуже важко розміщувати людей. Український уряд мав би більше робити для розв’язання цієї проблеми. Німецьке МЗС побудувало швидкозбірні будиночки в семи регіонах, зокрема, у Харкові. Місто Київ також запитали, чи може воно виділити місце для такого поселення. Міська влада відповіла, що такої потреби нема. Однак сьогодні, за даними ООН, в Києві перебувають 80-100 тисяч людей, які покинули Східну Україну.

Наскільки заважає Вашій діяльності в Україні корупція?

Корупція, як і раніше, лишається колосальною проблемою. В наших проектах ми не маємо з цим проблем, оскільки у нас заведено нульову толерантність до корупції. Ми, звісно, взаємодіємо з державними структурами, але не дуже тісно і уникаємо будь-яких грошових платежів при цьому.

А якою є тоді ситуація на митниці?

З митницею у нас немає проблем, бо ми зараз не веземо жодних гуманітарних вантажів з Німеччини. В наших проектах все закуповується в Україні. В минулому проблеми були, зараз із ними стикаються інші організації. Я в лютому в Києві зустрічався з міністром соціальної політики Павлом Розенком. Він нам пообіцяв, що для гуманітарної допомоги митні правила будуть полегшені. Що конкретно це означає, я не знаю, але сподіваюся, що це буде зроблено. Не повинно так бути, що медикаменти, термін придатності яких може збігти, чи продукти харчування, які псуються, днями стоять на кордоні. ЄС та Україна мають виробити правила проходження гуманітарних вантажів через кордон.

Чи ускладнило надання гуманітарної допомоги введення нових правил перетину лінії зіткнення між територіями, підконтрольними сепаратистам та рештою України?

Ми з’ясовуємо, як потрапляти в Донецьк і Луганськ та надавати там гуманітарну допомогу. Але це можливо, лише якщо будуть виконуватися мінські домовленості. В них передбачено гуманітарний коридор для гуманітарних організацій. Зараз перепустки для перетину лінії зіткнення, хоч і видаються, але наші партнери в Україні зазначали, що не зрозуміло, де чиї блокпости і де починається підконтрольна сепаратистам територія. Це два зруйнованих регіони, сепаратисти там не розбудували ніякого нового функціонуючого держапарату. Взагалі не зрозуміло, з ким домовлятися, щоб отримати коридор. Наскільки ми знаємо, сепаратисти здійснюють гуманітарні заходи в незначних обсягах. Але часто навіть не ясно, ким є ці сепаратисти: деякі групи керуються з Москви, у інших власні плани.

Я не хочу, щоб гуманітарні товари, які нам оплачує МЗС ФРН та які призначені, наприклад, дітям, роздавалися бійцям сепаратистів. Ми хочемо там допомагати, ми не збираємося налаштовувати когось за чи проти ЄС, за чи проти Росії. Ми - нейтральна організація, яка допомагає людям в біді. А скрута там значна, не треба обманюватися. В одній з німецьких гуманітарних організацій розповідали, що люди похилого віку, які потребують піклування, помирають від голоду у своїх ліжках, оскільки не було кому за ними доглянути.

Тобто зараз Ви не розповсюджуєте гуманітарну допомогу на контрольованих сепаратистами територіях?

Зараз - ні. Ми плануємо це робити. Але ми і досі остаточно не знаємо, чи будуть виконуватися мінські домовленості. Ще у нас є плани іти у звільнені регіони.

Як Ви вважаєте, чи робить Німеччина достатньо для постраждалих від конфлікту на Донбасі?

Німецький уряд та німецьке громадянське суспільство роблять достатньо багато. І я це кажу не тому, що я німець. МЗС ФРН виділяє мільйонні суми на гуманітарну допомогу. В такому обсязі жоден інший уряд не робить подібного. Звісно, завжди можна більше, але я радий, що з Німеччини надходить стільки допомоги. Існує багато об’єднань, невеликих ініціатив, партнерських зв’язків між містами. Крім того, в Німеччині живе багато українців, які активно допомагають. Це дуже гарна історія, що люди не забувають країну свого походження. Вони не розмірковують, винні українці чи росіяни, сидить у Києві фашистська хунта чи ні. Вони просто допомагають людям.

А чи достатньо робить Київ?

Український уряд може робити куди більше, хоча слід визнати, що він веде боротьбу на багатьох фронтах. Я сподіваюся, що цього адміністративного молоха, з яким ми постійно стикаємося, хоча б частково буде скорочено, і нам стане легше надавати допомогу.

Чи лишається Україна в центрі уваги донорів тоді, коли бої на Донбасі дещо послаблюються?

Що стосується громадськості, то шкода, що в мас-медіа про Україну забувають, поки не настане чергова катастрофа. Повідомлення з’являються, коли бої активізуються. З іншого боку, на політичному рівні, на рівні таких донорів, як МЗС, міністерство з економічної співпраці та розвитку ФРН чи Єврокомісія виділяється багато коштів, щоб міжнародні гуманітарні організації могли надавати допомогу в Україні у довгостроковій перспективі.