Праві популісти в Бундестазі хочуть переслідувати Меркель

Згідно з прогнозами соціологів щодо результатів виборів 24 вересня, складених на основі опитувань та перших підрахунків голосів, правопопулістська партія "Альтернатива для Німеччини" (АдН) набирає понад 13 відсотків голосів виборців і таким чином стає третьою за потужністю політсилою у Бундестазі. Лідер списку партії Александер Ґауланд (Alexander Gauland) після оприлюднення прогнозів заявив, що його політична сила чинитиме сильний тиск на канцлерку Анґелу Меркель (Angela Merkel). "Ми будемо переслідувати пані Меркель", - пообіцяв політик. 

У кількісному вираженні АдН - це партія, яка ще на початку цього року мала близько 23 тисяч членів, але уже наприкінці літа їхня кількість зросла до 28 тисяч. Політична сила має двох представників у Європарламенті. 162 депутати від АдН обрані до земельних парламентів Німеччини, при цьому партія представлена у 13-ти з 16 ландтагів.

Політично АдН перебуває в правому спектрі. Тут заснована на початку 2013 року партія належить до низки правопопулістстких партій на кшталт Австрійської партії свободи (FPÖ), французького "Національного фронту" або Партії незалежності Сполученого Королівства (UKIP).

Від противників ЄС до противників міграції

Під час створення головним напрямком діяльності АдН була протидія порятунку таких кризових країн-членів Євросоюзу, як Греція. Однак з часом політсила стала, перш за все, антимігрантською партією. Недавнє дослідження, проведене Фондом Бертельсманна, показало, що це питання є єдиним, завдяки якому партія має таку привабливість.

АдН повністю відкидає дружню політику канцлерки ФРН Анґели Меркель щодо біженців, особливо з арабського світу, завдяки якій з 2015 року до Німеччини прибули понад 1,5 мільйона прохачів притулку. АдН прагне змінити закони таким чином, щоб позбавити біженців права на індивідуальний розгляд їхніх клопонатнь та прагнути до негайної депортації всіх, чиї заяви на отримання притулку в Німеччині були відхилені - незалежно від того, чи є країни, куди мають повертатись біженці, безпечними чи ні.

АдН прагне закрити зовнішні кордони ЄС, запровадити суворі персональні перевірки уздовж німецьких національних кордонів та відкрити стримувальні табори за кордоном, щоб перешкодити мігрантам в'їжджати до Німеччини. Хоча формально політсила виступає за цілеспрямовану міграційну політику за канадською моделлю, провідна кандидатка від АдН Аліс Вайдель (Alice Weidel) заявила, що партія хоче досягти "негативної імміграції" до Німеччини. Політсила також переконана, що Німеччина "ісламізувалася", і позиціонує себе як оплот традиційних християнських цінностей.

Лідерські баталії

Партію вважають розділеною на "помірковане" та "ультраправе" крило, за останнім з яких можна помітити нотки етнічного та навіть расистського націоналізму. Найбільш упізнаваною особою у партії є "поміркована" Фрауке Петрі (Fauke Petry), але співочільниця політсили дещо маргіналізувалася через юридичні проблеми, пов'язані із закидами у брехні під час надання свідчень під присягою у ландтазі Саксонії, а також через робочу перерву у зв'язку з народженням дитини.

Провідні кандидати партії - це суцільні протилежності. Представник "ультраправого" крила 76-річний Ґауланд - юрист та журналіст, який протягом 40 років належав до консервативного Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Анґели Меркель. "Помірковане" крило представлене 38-річною економісткою Аліс Вайдель, яка живе - принаймні часом - у Швейцарії зі своєю партнеркою та двома дітьми.

І Вайдель, і Ґауланд сподіваються отримати депутатський мандат. Парламентський же список партії тяжіє більше до ультраправого. Це створює лідерський конфлікт з Петрі, оскільки АдН подолала п'ятивідсотковий бар'єр, необхідний для проходження до Бундестагу і набрала понад 13 відсотків голосів.

Угору, вниз і знову вгору в рейтингах соцопитувань

Після рекордних понад 20 відсотків голосів під час земельних виборів у 2016 році, що відбулися якраз у розпал кризи біженців, партія значно здала свої позиції, адже під час цьогорічних виборів вона отримала лише 5,9 відсотка у Заарланді, 5,9 відсотка у Шлезвіґ-Гольштайні та 7,4 відсотка в Північному Рейн-Вестфалії.

Але це може бути пов'язане з тим, що ці вибори проводилися на заході Німеччини, а не на території колишнього соціалістичного сходу, де АдН має свої оплоти та де опитування досі приписують їй близько 20 відсотків підтримки виборців.  

Провокація, а потім поміркованість?

АдН часто засуджують за дотримання такої стратегії поведінки, за якої один з її "ультраправих" членів порушує соціальні заборони своїми безглуздими, образливими висловлюваннями лише для того, щоб інший, "поміркований" представник партії, прокоментував ці висловлювання.

Ґауланд, зокрема, відомий своїм порушенням вербальних кордонів. Він якось закликав, щоб урядового комісара з питань міграції - німецько-турецького походження, народженого в Гамбурзі - "викинули" до Анатолії. Він також заявляв, що Німеччина має пишатися своїми солдатами в обох світових війнах. Роль голосу розуму зазвичай випадає Вайдель, яка сказала про останню заяву, що вона не погоджується з добиранням Ґауландом слів, але підтримує думку, яка за ними стоїть. Тим не менше, вона теж привернула критику на свою адресу, коли був оприлюднений електронний лист, у якому вона, як з нього слідує, робить расистські зауваження. На Ґауланда було офіційно заявлено до поліції за підбурювання до насильства через його запальні зауваження, але вони, імовірно, лише сприяли збільшенню підтримки АдН серед прихильників.

Правий популізм чи новий дім для неонацизму?

Не існує єдиної думки щодо того, як описати АдН як політичний феномен, крім як партія, яка є значно більш правою, ніж ХДС та її баварська сестринська партія Християнсько-соціальний союз. Адже курсом модернізації Меркель значно змістила консерваторів до центру, звільнивши простір у правому спектрі.

АдН звертається як до правоекстремістських маргіналів, так і до людей, незадоволених своїм статусом-кво. Дослідження показали, що АдН перетягла до себе прибічників від усіх основних німецьких партій. При цьому деякі аналітики вважають підйом партії частиною тієї ж міжнародної популістичної тенденції, завдяки якій виборці у Великобританії підтримали на референдумі Brexit, а американці обрали президентом Дональда Трампа.

Офіційна платформа АдН стверджує, що партія підтримує пряму демократію, розмежування державної влади та верховенство закону і правопорядку, проте впродовж короткої історії існування партії критики звинуватили окремих її членів у пропаганді неонацистських ідей та використанні неонацистської мови. Критики стверджують, що партія дотримується стратегії цілеспрямованого відмежування від антинацистських заборон, намагаючись звернутися до правих екстремістів. Наприклад, місцевий лідер Бйорн Хоке (Björn Höcke) виголосив промову в східнонімецькому Дрездені, яка, на думку багатьох, мала нацистський відтінок та зміст.

У будь-якому разі, зростання популярності АдН збіглося з падінням значущості ультраправих партій на зразок Національно-демократичної партії Німеччини. Тим не менше, міністр внутрішніх справ ФРН заявив, що не розглядає АдН як неконституційну партію, але вона постійно перебуває під пильним наглядом Федерального відомства з охорони конституції Німеччини.

Сім'я, Pegida та преса

АдН вважає себе захисником традиційної нуклеарної сім'ї. Вона виступає проти абортів та, попри відому сексуальну орієнтацію Вайдель, вороже ставиться до "альтернативних" способів життя. Вона підтримує низку заходів, які могли б збільшити державну фінансову підтримку традиційних сімей, та не є в цьому плані фінансово консервативною.

У суспільній свідомості АдН часто пов'язують з антимігрантським рухом Pegida, який проводить регулярні демонстрації у Дрездені. Хоча немає жодних сумнівів у тому, що політичні погляди та прихильники АдН і Pegida значно збігаються, проте Pediga є громадянською ініціативою, а не партією, і АдН завжди дивиться на це із занепокоєнням. У травні 2016 року керівництво партії навіть вирішило, що члени АдН не повинні з'являтися на заходах Pegida і навпаки - але цю позицію відкинуло праве крило партії.

Як і Дональд Трамп чи лідер Brexit Найджел Фарадж, лідери АдН демонструють помітну ворожість до основних ЗМІ. АдН підтримує скасування ліцензійних зборів, які гарантують роботу громадського телебачення та радіостанцій, а журналістів регулярно не допускають до партійних заходів. Репортери, які дзвонять на гарячу лінію для преси в головний офіс партії, щоб отримати інформацію, часто чують у слухавці лише "Зателефонуйте, будь ласка, пізніше".

Україна? Росія - понад усе

АдН була єдиною серед провідних німецьких партій, яка у своїй передвиборній програмі не згадувала проблему врегулювання конфлікту на Сході України, порушення Росією міжнародного права, у тому числі анексію Криму. Не даючи оцінки діям Росії, АдН у своїй програмі вимагала "розрядки" у відносинах з цією країною і скасування санкцій ЄС. Україна у програмі цієї партії не згадувалась жодним словом.

Александер Ґауланд в інтерв'ю DW заявив, що розглядає як можливий шлях до врегулювання конфлікту в Україні її розділ. "Значна частина України, де проживають здебільшого католики, має своє історичне право йти своїм шляхом. Водночас ті регіони, де домінують росіяни, так само мають право зв'язати свою долю з Росією. Через це не треба воювати. Про це можна спокійно домовитись", - зазначив політик, фактично не визнаючи суверенітету України у визнаних міжнародною спільнотою кордонах.

Конфлікт на Донбасі Ґауланд називав "громадянською війною", а від запитань про участь російських вояків у боях на Сході України ухилився. З точки зору представника АдН, все, що не подобається Росії, - погано для Європи. Це стосується і зближення України з ЄС. Коли громадяни Нідерландів на консультативному референдумі проголосували проти Угоди про асоціацію між Україною і Європейським Союзом, Ґауланд назвав це "розумним вотумом", а угоду про асоціацію "безглуздою" і антиросійською.

Читайте також серію статей DW про те, як провідні німецькі партії розглядають питання України, Криму та війни на Донбасі у своїх виборчих програмах та під час передвиборної кампанії.