Закон про переселенців з Криму та Донбасу

Фахівці громадських організацій, які працюють з внутрішньо переміщеними особами, вимушені звернутись до президента України щодо закону, ухваленого парламентом 19 червня. Він хоч і стосується прав та статусу переселенців з Криму та Сходу України, однак має дивну, як кажуть активісти, історію ухвалення: проект не обговорювався і внесений до Ради у той же день, коли закон було прийнятий. Тож правозахисники занепокоєні: закон не вирішить термінові проблеми людей, що тікають від небезпеки. А внутрішньо переміщених осіб, за даними ООН, в Україні уже близько 38 тисяч.Олександра Дворецька, керівниця Кримської правозахисної мережі "Дія", вимушено мешкає у Києві і допомагає іншим переселенцям як з Криму, так і зони проведення антитеростичної операції.

DW: Олександро, що бентежить Вас у законі про вимушених переселенців?

Олександра Дворецька: Зараз у законі "вимушеним мігрантом" з Криму визнається особа, яка виїхала з Криму після 18 березня 2014 року. Однак багато кримців виїхали ще до референдуму (який відбувся 16 березня. - Ред.), адже тоді переслідували активістів і викрадали людей. Щодо тих, хто нині втікає з зони антитерористичної операції (АТО), теж неясність, адже територія АТО визначається президентом, але цей документ таємний. Тож людині з півдня Луганщини цілком можуть відмовити у наданні статусу переселенця на підставі того, що ця місцина не перебуває в зоні АТО, хоч поруч бойові дії, небезпека.

До речі, правники, з якими спілкувалась DW, нарікають, що людині, яка прагне отримати статус переселенця, треба доводити, яка саме небезпека їй загрожувала і чи була взагалі. Кажуть, для біженців з іншої країни це має сенс, а для переселенців в Україні це зайве?

Невідомо, як переселенець буде доводити, що мали місце певні ризики. Адже терористи не дають переселенцям довідку з печаткою про існуючі для них загрози. Держава змінює свою роль - не захищає людей, а каже: допомогу отримають лише постраждалі. Як бути у ситуації, коли поруч ідуть бойові дії, і кулі чи снаряди можуть влучити у будинок чи дитсадок, де дитина? У законі про таке не йдеться. Тобто ухвалено порожній закон - без зазначення конкретних механізмів. До речі, після анексії Криму уряд протягом 15 днів мав розробити акти, які б регулювали права кримців. Однак минули місяці, і у цій сфері теж нічого не зроблено.

Вам довелось переїжджати з Криму і допомагати тим, хто учинили так само. Чи опікуєтесь Ви і переселенцями зі Сходу, які проблеми вони мають?

Переселенці із Криму та Донбасу мають багато спільних проблем юридичного характеру - щодо реєстрації, перенесення приватного бізнесу, складання випускниками шкіл тестування. Людям, які хворіють, необхідно медобслуговування. Тим, хто досягає віку отримання паспорта - документи. Однак найперше, з чим зіштовхуються абсолютно усі, - проблема житла. Адже люди прагнуть оселитись у великих містах, аби був шанс працевлаштуватись, оформити дітей до дитсадка чи школи. Ще одне, що відомо від тих, хто мешкає у приватному пансіонаті у Пущі-Водиці, що під Києвом, - держава не допомагає переселенцям оплачувати навіть комунальні послуги, воду і газ. Хоча власник пансіонату не бере коштів за проживання. До речі, понад 130 осіб будуть вимушені найближчим часом покинути Київщину, бо їм просто немає де жити.

Чи передбачені у законі грошові виплати переселенцям?

Законом встановлено, що переселенці мають право на отримання грошової допомоги. Однак удокументі не визначені ані обсяг цих коштів, ані хто їх видаватиме. До того ж допомога надаватиметься тільки тоді, коли особа доведе, що їй загрожувала небезпека.


У фундації "Право на захист" кажуть, що згідно з законом допомогу в поселенні надаватимуть тільки у визначених регіонах. Тобто люди самі не можуть вирішувати, де їм жити?

Закон пропонує переселенцям конкретні місця проживання, і у разі відмови людина втрачає право на тимчасове житло. А в Києві, й облради Дніпропетровської, Одеської, Львівської областей уже кажуть, що місць для переселенців немає. Може, це корупція, адже місця для поселення внутрішніх мігрантів ніби є, але ми не знаємо, де саме - у селах чи містах. І це означає, що у працівників міграційної служби є можливість "притримувати"гарні місця у містах з добрими умовами. Тож має діяти простий механізм - як квитки на потяг: людина приходить, дивиться, які є місця, чи вони зручні і бронює їх. Утім, щоб звернутись по тимчасове житло,людині вже слід виїхати. А де ж мешкати у цей час, за що жити, де навчатись дітям?

Яких проблем переселенців закон взагалі не торкнувся?

Усі чекають на коридори первинної гуманітарної допомоги, причому там, куди люди виїжджають найбільше - на Херсонщині, Харківщині, Дніпропетровщині та у Запоріжжі. Поки що не передбачено створення таборів, де б надавали медичну, психологічну правову допомогу. Отже, держава була б потрібна при облаштуванні "єдиного вікна", де люди б реєструвались і повідомляли про потреби, як от гостру потребу в ліках чи відновленні втрачених документів. Звісно, потрібні й "перші гроші" - на проїзд до місць розселення тощо.