Правозахисники: невмотивовані арешти – загальна українська практика

Якщо особу затримано і слідчі вимагають арешту, то з ймовірністю у 90 відсотків суд задовольнить подання правоохоронних органів, таку статистику наводить український омбудсмен Ніна Карпачова. За її інформацією, Україна є лідером серед країн Європи щодо тримання осіб під вартою. Щороку арештовують до 60 тисяч осіб, які роками сидять у СІЗО, допоки тривають слідчі дії і судові слухання.

"Уся система працює на засудження людини"

Звідси і проблема з переповненими СІЗО, поганими умовами тримання, що є також порушенням прав людини. Правозахисники доповнюють цю статистику омбудсмена більш кричущими даними: лише 0,2 відсотки підсудних отримують виправдальні вироки. Проблема з необґрунтованими арештами накопичується десятиліттями, вся система працює на засудження людини, каже експерт Центру правових та політичних досліджень"СІМ" Руслан Тополевський.

"У нас досі зберігся радянський підхід, коли краще тримати людину під арештом, щоб вигідно було її допитувати, зручно для слідства, а не для людини",- каже правозахисник. І веде далі: суди зазвичай роблять те, що хоче прокуратура, не слухаючи доводів адвокатів, а взяття під варту взагалі не обґрунтовують, лише дослівно цитують норму закону, яка передбачає саме таку міру запобіжного заходу.

Правосуддя для "білих" і "чорних"

Інші міри запобіжного заходу як, приміром, взяття грошової застави чи на поруки застосовують вкрай рідко і то для "мажорів", вкотре доводячи, що українське правосуддя є для "білих і чорних", каже Тополевський. Грошова застава в Україні практично не спрацьовує, судді бояться це робити через відсутність методології розрахунку витрат держави на випадок пошуку підслідного. А от домашній арешт, який широко застосовують у європейській практиці, взагалі не передбачено чинним Кримінально-процесуальним кодексом.

У правозахисника Тополевського є свої версії, чому суди зазвичай діють на догоду прокуратурі: у малому місті може спрацьовувати схема "ти мені – я тобі", або ж судді ще не відчувають абсолютної незалежності, а дисциплінарні провадження є методом тиску. Трапляються і цілком абсурдні випадки, розповідає правозахисник, коли судді проводять судові слухання і без прокурорського обвинувачення.

Переламати цю схему і в такий спосіб зменшити кількість невмотивованих арештів нині дуже складно, розмірковує Тополевський. Для початку слід внести зміни до кримінально-процесуального кодексу, змінити роль адвокатури і дбати про якість суддівського корпусу.

Автор: Галина Стадник
Редактор: Захар Бутирський