Політики-гомосексуалісти на високих посадах – нормальна ситуація для Німеччини

Найпопулярнішим німецьким гомосексуалістом ось уже вісім років поспіль є бургомістр Берліна Клаус Воверайт. Про свою сексуальну орієнтацію політик від Соціал-демократичної партії Німеччини заявив уперше на партійному з’їзді влітку 2001 року. У такий спосіб Воверайт випередив багатьох журналістів бульварних видань, які вже хотіли вичавити усі можливі сенсаційні моменти з відповідної інформації.

«Я-гей, і не треба ніяких спекуляцій»

«Аби запобігти усіляким непорозумінням, любі товаришки й товариші, хочу сказати вам усім, усім, хто про це ще не знав: Я – гей, і хочу на цьому припинити всілякі спекуляції», - сказав Воверайт. Це його висловлювання стало вже культовим у Німеччині, його навіть називають проривом у висвітленні й поводженні з темою гомосексуальності, яка до цього була радше табу в Німеччині. Звісно, що випади проти людей нетрадиційної сексуальної орієнтації в цій країні все ще трапляються. Але більшість у суспільстві немає жодних проблем з тим, що той чи інший визначний діяч не приховує свою сексуальну орієнтацію.

Клаус Воверайт – постійний учасник традиційного параду Christopher Streeet Day (CSD), який проводиться щороку на згадку про жорстокі напади на геїв у Нью-Йорку 1969 року. Перед офісом бургомістра Берліна традиційно у переддень цього параду влітку підіймається веселковий прапор, який вважають символом руху на захист прав геїв та лесбіянок.

Країни, в яких переслідують геїв, незабаром без німецької фінансової допомоги?

Перед будівлею зовнішньополітичного відомства Німеччини, якщо його очолить Ґідо Вестервелле, не варто очікувати появи такого прапору. Передусім з дипломатичних причин. Але лідер німецьких лібералів буде й надалі дуже суверенно обходитися з темою гомосексуальності. В інтерв’ю німецькому ілюстрованому часопису «Штерн» Вестервелле ще торік заявив, що «Німецькій зовнішній політиці піде лише на користь, якщо вона зможе поділитися духом німецької толерантності з іншими країнами». У цьому ж інтерв’ю 47-річний політик-гей порушив можливість припинення німецької фінансової допомоги тим країнам, де жінок вважають людьми другого сорту, «де чоловіків і жінок страчують за те, що вони мають гомосексуальну орієнтацію». До речі, в деяких країнах, які в майбутньому довелося б відвідувати потенційному главі німецького МЗС Ґідо Вестервелле, зокрема в Ірані та Саудівській Аравії, за гомосексуалізм донині загрожує смертна кара.

Експерти виходять з того, що країни з сильними настроями проти гомосексуалістів, самі вставлятимуть собі палки в колеса, зловживаючи тим фактом, що потенційним міністром закордонних справ є політик-гей. Аналітик Фолькер Пертес з берлінського Фонду науки й політики заявив інформаційному агентству АФП, країни, які зацікавлені в тому, щоб мати дипломатичні відносини з Німеччиною, зможуть швидко подолати свої упередження.

Не все ще «нормально»

Наскільки небезпечним може бути для політиків відкрите визнання своєї гомосексуальності в, приміром, такій країні, як Росія, вже болісно відчув на собі Фолькер Бек, один з лідерів німецьких «зелених». Три роки тому, коли він брав участь в маніфестації у Москві, на нього дійсно напали і поранили. А роком пізніше, його затримала російська міліція, нібито для захисту.

Упродовж багатьох років Бек відстоює в Німеччині права гомосексуалістів. За його ініціативи в Німеччині було досягнуто правове рівноправ’я між гетеро- та гомосексуальними партнерами, а також споруджено пам’ятник, який нагадує про переслідування й знищення гомосексуалістів у роки націонал-соціалізму. Попри значний прогрес «зелений» політик Бек все ще вважає, що цілком нормального ставлення до гомосексуалістів у Німеччині ще не досягнуто. «Упродовж останніх років дискримінація в школах навіть посилилася. Я спостерігаю також тенденцію, що і в релігійних колах, як у консервативних ісламських, так і в християнських, нині проводять масовану агітацію проти гомосексуалістів. Релігію все ще використовують для того, щоб у деяких частинах нашого суспільства проводити політику відмежування», - каже Бек.

Гомосексуальність – не завада кар’єрі в Німеччині

Утім, за винятком цих проблем, загалом у Німеччині сексуальна орієнтація вже не є завадою на кар’єрному шляху. Як у шоу-бізнесі, так і в політиці. Бургомістр ще одного великого німецького міста, Гамбурга, Оле фон Бойст, також є гомосексуалістом. Його однопартієць по ХДС, Петер Курт, який також визнав свою гомосексуальність, програв на виборах у Кельні. Але цей результат з йогоо нетрадиційною сексуальною орієнтацією пов’язати важко. Кельн, хоча й вважається глибоко католицьким містом, уже впродовж років має неофіційний титул гомосексуальної столиці Німеччини.

Ґюнтер Дворек з німецького Об’єднання лесбіянок та геїв переконаний, що політики роблять дуже багато, визнаючи публічно свою гомосексуальність. Особливу роль в цьому сенсі відіграв учинок берлінського бургомістра Клауса Воверайта. «Він просто відкрив очі багатьом людям. Це був дуже сильний сигнал, який діє донині», - переконаний Дворек.

Якщо міністром закордонних справ Німеччини стане Ґідо Вестервелле, то це буде ще один дуже помітний сигнал. Лідер німецьких лібералів, до речі, визнав свою гомосексуальність 2004 року. Це відбулося на відзначенні 50-річного ювілею Анґели Меркель. Тоді Вестервелле сказав: "Я ніколи не приховував своє життя. Я просто жив".

Автори: Марсель Фюрстенау / Леся Юрченко

Редактор: Наталя Неділько