Покалічені долі Донбасу в об'єктиві воєнного фотокореспондента
Український фотожурналіст Олексій Фурман у своїх світлинах показує людський вимір воєнних дій на Донбасі. Він фотографує місцевих жителів, які стали заручниками цієї війни.
"У страху очі великі"
Дівчинка в альтанці бази відпочинку у Святогорську, яка прихистила біженців зі Слов'янська. В очах багатьох і донині прочитується страх після пережитого.
Терпець урвався
Анатолію Андрійовичу - 63 роки. Вони із дружиною залишалися у Слов'янську до останнього, але наприкінці червня вирішили їхати. Тепер у маленькому літньому будиночку живуть учотирьох - він, дружина, дочка й онука. Таких історій серед переселенців чимало.
Прості радощі
Хлопчик п’є дощову воду з даху альтанки на одній із баз відпочинку у Святогорську. Тут розмістилися понад 30 тисяч переселенців зі Слов'янська, серед яких і багато дітлахів.
Дозвілля з ноутбуком
Діти та підлітки розважаються у святогорському санаторії такими імпровізованими кінопоказами прямо з екрану ноутбуку. Вдома вони залишили свої звичні хобі та розваги.
Туга за домом
Десятирічна Соня зізналася, що дуже хоче додому. Поки ж дівчинка проводить весь вільний час на мансарді літнього будинку на базі відпочинку у Святогорську.
В режимі очікування
Багато з переселенців вдома були досить зайнятими людьми. Після евакуації вони не знали, чим себе зайняти, гаячи час за розмовами на тлі святогорських краєвидів.
Голуби миру
Мешканці Слов'янська годують голубів хлібом. Його привезли місцевим українські військові. Український прапор знову замайорів над містом 5 липня.
Сліди війни
За останні тижні для дітей і дорослих у Слов’янську руїни стали вже звичною частиною "декорацій" міста. На відновлення багатьох будинків піде чимало часу.
На радощах
Жителі Слов'янська вітають українських військових після звільнення міста. Розповідають, що найбільше місцеві бажали закінчення воєнних дій, адже присутність у місті озброєних людей і бронетехніки на вулицях була вже нестерпною.