1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Подорож берлінським метрополітеном

Стюарт Браун, Євген Каранов17 червня 2013 р.

Вона зібрала досьє на кожну зі станцій берлінського метро. Роботи австралійської фотографки Кейт Сібрук пропонують поринути в історичні перипетії німецької столиці.

https://p.dw.com/p/18qoO
Фото: Kate Seabrook

Минулого року, подорожуючи найдовшою лінією берлінського метрополітену U7, австралійська фотографка Кейт Сібрук подумала: "А чому б мені не зазнімкувати саму подорож, а не лише пункт призначення?" Звернувши увагу на інтер'єр деяких платформ, фотомисткиня дійсно переконалася, що відкрила нове "вікно" у Берлін, яке досі ніхто не помічав. Сібрук настільки захопилася своєю ідеєю, що об'їхала 173 станції берлінського метрополітену, зробивши фото з них. Результатом цієї "підземної" поїздки став фотомонтаж, який показує метро німецької столиці як сповнений деталей рукопис міста.

Bildergalerie Endbahnhof Kate Seabrook Berlin Fotografin
Фото: Kate Seabrook

"Машина часу" в дії

Ось фото станції "Фербеллінер плац" (Fehrbelliner Platz) на лінії метрополітену U3. Її було відкрито ще 1913 року. Гроші на оформлення декоративною керамічною плиткою взяли з податків, сплачених тодішньою буржуазією. А вхід до станції, збудований 1971 року, своєю строкатістю нагадує конструктор "Лего". "Це те, що я вважаю дійсно цікавим. Ніби ти подорожуєш машиною часу. Тут перед тобою початок ХХ століття, а, пройшовши трохи далі, потравляєш у 70-ті. Я не думаю, що щось подібне можна відчути на якійсь наземній зупинці", - каже Сібрук.

На тій же "Фербеллінгер плац", тільки ще нижче, на лінії метро U7, станція пофарбована у яскраві помаранчево-жовті кольори з футуристичними дизайнерськими вкрапленнями. Це стосується і величезної стрілки, яка вказує рух потяга. Ця станція була збудована в часи НДР як альтернатива похмурій кільцевій лінії у Східній Німеччині, що пролягала паралельно до лінії U7. "Тут видно перехід від "попсових" 70-х до постмодерністських 80-х, - каже фотографка. - Це як часова лінія дизайну в розвитку".

Bildergalerie Endbahnhof Kate Seabrook Berlin Fotografin
Фото: Kate Seabrook

Одна з її найулюбленіших зупинок - "Панкштрассе" (Pankstrasse) на лінії U8. Відкрита у 1977 році в розпал "холодної війни" та апокаліптичної риторики про атомну загрозу, вона мала слугувати також сховищем від радіації - так само, як і "Германштрассе" (Hermanstrasse) на південному кінці тієї ж лінії U8.

Декілька тисяч людей могли б вижити у цій підземці протягом кількох тижнів. З цього приводу Сібрук жартує,  що в разі чого знає, де можна заховатися.

Bildergalerie Endbahnhof Kate Seabrook Berlin Fotografin
Фото: Kate Seabrook

Символічність підземного міста

У подорожах підземними потягами в будь-якому місті існує щось щире, справжнє та показове. Але в Берліні синій знак "U" є особливою позначкою кожного окремого району. У відносно молодій німецькій столиці будинки та метро розросталися паралельно. Гастрономія, шопінг або танці - все тут переплітається з всюдисущими "U"- станціями. Хоча у Лондоні або Парижі налічується, мабуть, більше підземних зупинок, система метрополітену Берліна більш пристосована власне для потреб населення і є однією з найкращих у Європі. Цю мережу заново розбудували після того, як вона була майже повністю зруйнована 1945 року.

А потім відбувся розподіл. У Західному Берліні станції метрополітену почали проектувати з дизайнерським чуттям, а у ​​Східному - акцент був зроблений на лаконічному, але домінантному декорі. Під час святкування 750-ліття міста у 1987-88 роках на стінах станції "Меркішес музеум" (Märkisches Museum) у східній частині столиці з'явилася історична карта Берліна. Однак уже через рік вона застаріла - Берлінський мур впав.

Bildergalerie Endbahnhof Kate Seabrook Berlin Fotografin
Фото: Kate Seabrook

Водночас режим НДР ніяк не переймався декораціями сумнозвісних станцій-"привидів" у Східному Берліні, які лежали на лініях, що курсували із заходу на схід та знов на захід. Там усе було схоже на гробниці, заморожені в часі, окрім озброєних охоронців. Ці підземні станції також стали ще одним важливим символом поділу та об'єднання Берліна, коли вони з блиском повернулися до життя на початку 1990-х років.

Підземна екскурсія за три євро

Захоплюючись класичними лініями платформи U3 на "Фербеллінер Платц", Кейт Сібрук звертає увагу також на чорно-білі фотографії вуличних сцен старого Берліну. Це роботи німецького митця Генриха Ціллє, який на початку минулого століття хотів показати пролетарське обличчя столиці - побут та будні мешканців берлінських нетрів у східних та північних районах Берліна. Ці світлини були виставлені тут 1986 року - також як частина святкування 750-річчя Берліна. "Це дійсно цікаво, що фотографії пролетаріату були виставлені на цій станції в престижному районі міста. Це ще один приклад примирення берлінців зі своїм минулим", - каже Сібрук.

Bildergalerie Endbahnhof Kate Seabrook Berlin Fotografin
Фото: Kate Seabrook

Кейт дізналася багато цікавого про німецьку столицю, знайомлячись з нею через метрополітен. "Це чудовий шлях пізнати Берлін не тільки для мене, а й для інших, - переконана вона. - Багато хто каже мені, що ніколи раніше не дивився на це з такої перспективи". Менш як за три євро можна здійснити не лише подорож берлінським метрополітеном з пункту А в пункт Б, але й подорож у часі, відкриваючи для себе нові фасади цього метрополісу.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою