Повчальний приклад

DW: Пане Петтерінг, Ви належите до найбільш досвідчених політиків ЄС, Ви пережили деякі конфлікти. Наскільки великим є Ваше занепокоєння з приводу кризи євро?

Ганс-Герт Петтерінг: Звичайно, ми перебуваємо у складній фазі з серйозними викликами, але такі виклики в іншому вигляді завжди були в європейській політиці. Я переконаний, що ці виклики буде подолано, оскільки Німеччина, яку представляє канцлер Меркель, робить у це рішучий внесок. Європейські інституції йдуть цим шляхом так, що я, без зайвих перебільшень, маю упевненість у позитивній розв'язці.

Раніше Європа асоціювалася з добробутом і прогресом, тепер більше йдеться про занепокоєння – аж до страху щодо виживання. Чи не похитнулися підвалини ЄС?

Я не вважаю, що ЄС похитнувся. У дискусіях речі часто подаються драматичнішими, ніж вони є насправді. Якщо ми подивимося на Америку, на США, тоді побачимо, яка там точиться полеміка. Наприклад, щодо реформи системи охорони здоров'я. Складається враження, що політичні конкуренти в американському суспільстві не конкурують між собою, а виступають суперниками, а частково навіть ворогами. Або погляньмо на Китай, де у суспільстві наявні серйозні конфлікти, оскільки порушуються права людини. Якщо подивитися за межі ЄС, тоді багато що стає відносним.

У ЄС посилюється не лише економічний, а й політичний тиск. Наприклад, Брюссель має розбіжності з Румунією та Угорщиною. В обох випадках ЄС критикує брак демократії, хоча й різної якості. Чи ці випадки є ознаками того, що Європі загрожує небезпека також і політичного розбрату?

Це дуже важливе запитання, оскільки воно ілюструє, що в ЄС більше немає ізольованої національної політики. Якщо у Румунії порушуються важливі принципи правової держави, тоді обов'язком і правом країн, народів і політиків у ЄС є втрутитися. Принцип невтручання не може діяти далі. Кожна держава і кожен народ зобов'язані дотримуватися принципів, які нас поєднують, зокрема, людської гідності, прав людини, демократії, правового порядку, свободи і миру. Якщо ми дозволимо, щоб ці принципи порушувалися, тоді ми порушимо основи ЄС.

Ці принципи поширюються шляхом розширення ЄС. Чи розумієте ви вимоги, що процес розширення ЄС через зазначені проблеми варто заморозити?

Я б не став так далеко заходити і казати про «замороження», але потрібно вчитися з досвіду Румунії. Румунія, цілком очевидно, занадто рано стала членом Європейського Союзу. Ми не хочемо виключати Румунію, оскільки вона належить до європейської родини. Але у майбутньому ми маємо приймати до ЄС лише ті країни, щодо яких ми впевнені, що вони поважають принципи ЄС. Не лише на папері, а й у реальності. Приклад Румунії може нас навчити у майбутньому стриманіше ставитися до подальшого розширення Євросоюзу.