Вимушені переселенці з Донбасу
28 жовтня 2014 р.DW: Пані Голікова, зараз у Запоріжжі працює пункт допомоги вимушеним переселенцям, де задіяні багато волонтерок і волонтерів. А з чого все починалося?
Анастасія Голікова: Усе починалося дуже сумбурно. Перші переселенці з'явились 26 травня, тоді не було ані волонтерів, ані посадовців, про потреби переселенців охочі допомогти дізнавалися буквально за чутками та через соцмережі. Моя ідея була в тому, щоб скоординувати всю цю роботу. Я створила групи в Facebook та у "ВКонтакте", аби можна було інформувати про потреби, й люди купували відповідні речі, відвозили їх на склад.
Було надзвичайно багато охочих допомогти, а ми хотіли скоординувати цей процес і скерувати його в нормальне русло, підійти більш системно. Інакше допомога може надаватись не така, як треба, невчасно, не в тому обсязі і не тим людям. Оскільки ми маємо досвід роботи в сфері соціальної відповідальності різних компаній, корпоративного волонтерства, то в нас було розуміння, що саме треба робити.
Як багато переселенців у Запоріжжі? Яка частина з них звертається до Вас по допомогу?
У Запорізькій області близько 33 тисяч вимушених переселенців, у місті Запоріжжі майже 11 тисяч людей. Державні органи зараз не мають механізму, щоб фіксувати тих людей, які поїхали, тобто повернулись на Донбас. Зараз відстежують за кількістю дітей, які поїхали, бо батьки, коли виїжджають з Запоріжжя, наприклад у Донецьк чи Горлівку, забирають дітей. Буває так, що поїдуть, а потім знову повертаються сюди або їдуть до інших міст - до родичів або туди, де знайшли роботу.
Є ще таке явище, як пенсійний туризм, коли люди виїжджають на 2-3 дні (із зони Антитерористичної операції - Ред.), реєструються, щоб отримувати пенсію у Запоріжжі й потім повертаються додому. Наприклад, лише за тиждень в Орджонікідзевському районі Запоріжжя таких звернень було тисяча, а в Комунарівському районі міста - 700. Про це говорять і в мерії. Це явище можна спостерігати і в Дніпропетровській, і у Харківській областях. Окрім того, є люди, які взагалі не зареєструвались як переселенці.
Які найбільші труднощі, з якими стикаєтесь Ви, допомагаючи вимушеним переселенцям з Донбасу?
Нічого не було врегульовано на законодавчому рівні. Але ось у жовтні парламент прийняв відповідний закон (про внутрішньо переміщених осіб - Ред.), і хоч його ще не підписав президент, цей закон все ж дозволить запускати держпрограми допомоги переселенцям. Адже людина, яка просто переїхала до іншого міста у зв'язку з роботою чи сімейними обставинами - це одне. А ось коли людина через військові дії втратила житло, майно й змушена була переїхати чи була у полоні - в неї вже абсолютно інші проблеми.
Окрім цього, одна з нових постанов Кабміну дає право переселенцям звертатись за матеріальною допомогою - близько 840 гривень для непрацездатних і трохи більше 400 гривень для працездатних осіб. Але цю допомогу люди зможуть отримати, якщо в них немає незакритих трудових відносин в зоні АТО. Зрозуміло, що люди виїжджають і не встигають це зробити (офіційно звільнитися з місця роботи - Ред.). Тож для всієї родини таких переселенців допомога скорочується вполовину і виплатять її лише за два місяці. Така постанова - ніби й крок уряду назустріч людям, але ці всі особливості виконання постанови треба брати до уваги.
Також ще й соціальні служби трактують норми на свій розсуд. Наприклад, дівчина-переселенка, у якої онкохвора мама і двоє дітей, які разом мешкають у гуртожитку, не змогла оформити цю допомогу. У службі соцзахисту їй сказали сказали, що жінка не має на це право, адже поставила собі штамп у паспорті тимчасової реєстрації у Запоріжжі. Така послуга дійсно існує, за гроші, й вона не дає права на постійне проживання. У підсумку матері дали грошову допомогу, а молодій жінці - ні. При цьому в них обох немає житла - у їхній будинок потрапив снаряд.
Як взагалі виглядає ситуація з житлом для вимушених переселенців на Запоріжжі?
Дуже напружена ситуація у місті Бердянську. Із санаторію "Бердянськ", де мешкає багато мам-одиначок, люди з інвалідністю, старші люди, зараз виселяють переселенців. Раніше кошти на утримання санаторію виділяли з обласного бюджету, а тепер, коли є постанова уряду про фінансову допомогу, в управлінні соцзахисту Запорізької облдержадміністрації кажуть, що не можна фінансувати з двох джерел. Тож кошти на проживання переселенців у санаторії в підсуму не хочуть і не можуть виділяти. Доба перебування в санаторії там коштувала 200 гривень, тож коли мешканці отримають допомогу в розмірі 840 гривень, то зможуть собі оплатити лиш чотири доби проживання. Та й щоб оформити цю допомогу, треба чекати місяць.
Якщо людина проживає в Запоріжжі в гуртожитку, то вона тепер теж не зможе жити за рахунок коштів з міського бюджету. Можливо, на комунальні гуртожитки допомоги й вистачить. Але люди живуть і в інших місцях - у готелі артистів цирку, на острові Хортиця тощо. Для проживання там грошей може не вистачити. Адже постанова датується 6 жовтня, тож вже за жовтень з місцевих бюджетів, можливо, не перераховуватимуть жодних коштів (на підтримку переселенців - Ред.). А отже переселенець сам має оплатити проживання, в тому числі, й у жовтні, коли він тільки но оформлює отримання держдопомоги.
До Запоріжжя має прибути, в тому числі, допомога переселенцям з Німеччини. Чи Вам відомо щось про те, якою вона буде та в якому обсязі?
Так, мають прибути модульні конструкції для побудови компактних поселень. Це, з одного боку, не дуже добре, адже люди не інтегруються (в місцеву громаду - Ред.). З іншого боку, це краще, ніж жити просто неба. Зараз вантаж проходить кордон з Україною. Для компактних поселень виділені ділянки в Запоріжжі, у Приморську та в Бердянську.
Стосовно гуманітарної допомоги ми ще з літа листуємося з депутатом парламенту німецької федеральної землі Саксонія-Ангальт Зьореном Гербстом, адже столиця землі місто Магдебург - побратим Запоріжжя. Минулого понеділка вантаж із Німеччини зайшов, був присутній консул ФРН в Україні. Представники німецької сторони їздили до літнього табору у Великому Лузі, де живуть переселенці, й просили, аби частина цієї допомоги надійшла саме туди, де людям холодно. Цікаво, що саме німецька сторона була дуже активною, адже першим про допомогу мене спитав депутат з Магдебурга, а не Запорізької міськради.
Наскільки активно підтримують переселенців мешканці Запоріжжя?
Якби не позиція запорожців, ми взагалі не могли б працювати. Люди передають вимушеним переселенцям і продукти, і речі, все що завгодно. Сьогодні привозили хліб, є нова шкільна форма - це все подарунки від місцевих підприємців.
Цікаво, що весь колектив одного з готелів міста також опікувався волонтерською роботою в нашому штабі. У готелі німецький топ-менеджмент. Працівники щодня приїжджали, щось розвантажували, розбирали речі, головний менеджер разом з перекладочкою розкладали по полицях наш "секонд-хенд", треба лиш уявити. Працівники відділу кадрів виконують роль психологів для переселенців. Це гарний досвід корпоративного волонтерства.