Пеер Штайнбрюк

В інтерв’ю напередодні виборів Пеер Штайнбрюк неодноразово наголошував, що демократичні партії в принципі завжди мають бути готові утворювати одна з одною коаліції. Але перед собою він на початку передвиборчої кампанії поставив лише одну мету: стати канцлером на чолі коаліції у складі соціал-демократів і Зелених. Низький рейтинг СДПН Штайнбрюка не бентежив.

Рекомендація від колишнього шефа

"Він може", - сказав ще 2011 року колишній федеральний канцлер Гельмут Шмідт, теж соціал-демократ, про Пеера Штайнбрюка - не лише однопартійця, а й компаньйона по грі у шахи. Цікаво, що 66-річний Штайнбрюк, економіст із Гамбурга, а потім міністр фінансів Німеччини, у школі отримував погані оцінки з математики, а для отримання атестату зрілості мусив двічі залишатись на другий рік.

Вирішальне значення в рекомендації Шмідта відіграло те, що завдяки глибоким знанням в економіці Штайнбрюк чудово проявив себе спочатку як референт у відомстві канцлера (з 1978 до 1981 року за Гельмута Шмідта), потім на посадах у різних відомства та міністерствах, пізніше як прем'єр-міністр землі Північний Рейн-Вестфалія та нарешті як міністр фінансів ФРН.

На цю посаду Штайнбрюк заступив у 2005 році. У тісній співпраці із канцлеркою Анґелою Меркель йому довелось боротися із фінансовою кризою. Її пік припав на 2009 рік, коли вкладники ось-ось мали почати штурмувати банки у Німеччині, щоб знімати з рахунків гроші. Обидва політика в спільному зверненні до громадян запевнили, що заощадження у німецьких банках у разі банківського краху надійно захищені.

Вади Штайнбрюка як політика

Штайнбрюка характеризує грубуватий стиль бесіди, повчальний та не дуже дипломатичний, оскільки часто він каже те, що думає. Його описують як яскраво виражену людину справи, вкрай нетерплячу. Коли треба було приборкати відтік капіталу з Німеччини через ухиляння від сплати податків, а Швейцарія відмовлялась від обміну даними, Штайнбрюк попередив швейцарців, що з ними можуть почати розмовляти жорстко. Його формулювання "пустити кавалерію проти Швейцарії" спричинило тоді серйозне дипломатичне непорозуміння.

У якості земельного міністра фінансів та прем'єр-міністра Північного Рейна-Вестфалії Пеер Штайнбрюк обстоював так званий "План-2010", концепцію радикальних реформ тодішнього канцлера від СДПН Ґергарда Шредера. Вона передбачала корінну перебудову ринку праці та дозволила суттєво зменшити рівень безробіття. Штайнбрюку сподобалась ідея скорочення державної допомоги та збільшення власної відповідальності роботодавців у випадку безробіття, із одночасним спрощенням робочих відносин та розширенням сектору низькооплачуваної роботи. В результаті в Німеччині на ринку праці світла смуга, якою вже котрий рік користується уряд Меркель. Але не Штайнбрюк. Щоправда, багато новацій використали лише підприємства. Сьогодні близько двадцяти відсотків працівників у Німеччині отримують зарплати, на які не проживеш.

Кандидат у канцлери Пеер Штайнбрюк зауважує: "Щось пішло явно не так. Суспільство розколюється." Він виступає за соціальну ринкову економіку, в центрі якої стояв би суспільний добробут. Але у відступ Штайнбрюка зі старих позицій критики не вірять. Він походить із заможної гамбурзької родини та справляє враження людини небідної верстви населення. Однак це не єдине його слабке місце.

Фальстарт виборчої кампанії

На виборах до Бундестагу 2009 року Анґела Меркель зі своєю ХДС/ХСС та лібералами ВДП отримала достатньо голосів, щоб урядувати без участі СДПН. Пеер Штайнбрюк знову став звичайним депутатом та оголосив, що залишає велику політику. Натомість він працював над книгою "Підводячи риску" ("Unterm Strich") про свої часи в уряді, виступав з лекціями в університетах та цим переважно заробляв. У 2010 році Штайнбрюк навіть уявити не міг, що ще раз зможе обійняти політичну посаду. Але життя повернулось інакше.

На з'їзді СДПН його обрали 94 відсотками голосів у кандидати в канцлери на виборах-2013. Ейфорія трималась недовго. Оскільки невдовзі після цього громадськість дізнається, що Штайнбрюк заробив доповідями у банках та фірмах з фінансового консалтингу понад мільйон євро. До того ж він спочатку дивився на цю обставину як на суто приватну справу та відмовлявся надавати інформацію про це. Зрештою він виклав усі карти на стіл. Коли ж Штайнбрюк до усього ще почав нарікати, що майбутня зарплатня канцлера маленька, а пити дешеві вина він не може, топ-політик завдав собі важкого удару в очах громадськості. Це ніяк не пасувало до іміджу соціал-демократичного борця за щастя пересічних громадян.

Кандидат у канцлери в останні тижні активно роз'яснював виборцям свою програму. Штайнбрюк виступає за підвищення податків для найбільш високооплачуваних, яке має ліквідувати соціальну нерівність в країні та створити нові стимули. Штайнбрюк хоче підтримати жінок, які працюють. Вони повинні отримувати однакову зарплатню із чоловіками, кращі можливості догляду за дітьми та пенсійне забезпечення. На думку його прихильників, у Штайнбрюка ще є козирі у кишені. Він дуже природний та надійний – як людина і як політик, наголошують вони.

Пеер Штайнбрюк 38 років одружений, має трьох вже дорослих дітей, дружина – біолог та викладач політології. Штайнбрюк вже не уявляє собі політичну коаліцію із ХДС та Анґелою Меркель. "Пані Меркель лише адмініструє Німеччину, а створює вона мало", - критикує він. Нині бажаним партнером для створення коаліції для Штайнбрюка є Зелені.