Романюк: "Джинсою" не гребує жодна велика партія

Чи збільшилася в місцевих медіа кількість прихованої політичної реклами в останні тижні передвиборчої кампанії?

Ні. Зростання кількості "джинси" наші експерти, які відстежують місцеву та всеукраїнську пресу й теленовини, помітили ще в червні цього року. Неофіційна передвиборна кампанія стартувала ще на початку літа. Після офіційного початку кампанії 5 вересня в місцевій пресі та на телеканалах почали подавати і марковану агітацію, а до того була суцільна "джинса".

Що підштовхує кандидатів до місцевих органів влади замовляти "джинсу"? Звичайної агітації недостатньо?

Виборці скептичніше ставляться до очевидної реклами. А якщо її замаскувати під телесюжет у новинах, замітку чи інтерв’ю, то не всі люди одразу ідентифікують "джинсу". Не кожен виборець знає, що в журналістських матеріалах потрібно дотримуватися стандартів - подавати різні точки зору, уникати оцінних суджень у новинах і таке інше.

У яких областях місцеві медіа найчастіше порушують законодавство України про політичну рекламу?

У вересні ми провели моніторинг місцевих друкованих та інтернет-видань у 10 областях - Харківській, Запорізькій, Чернівецькій, Миколаївській, Волинській, Одеській, Львівській, Закарпатській, Дніпропетровській і Донецькій. Найгіршу ситуацію зафіксували у Дніпропетровську та в Запоріжжі. Найбільше матеріалів із ознаками "джинси" наші експерти зафіксували у пресі та інтернет-ЗМІ Дніпропетровська - 400. Мене вразило, що іноді в місцевих газетах до 80 відсотків матеріалів були немаркованою політичною рекламою.

На другому місці - Запоріжжя, де зафіксували 250 матеріалів із ознаками "джинси". Далі з суттєвим відривом розташувалися інші регіони: в харківських медіа ми знайшли 65 матеріалів із ознаками прихованої реклами, у Львові - 36. За попередніми даними, найкраща ситуація - в Ужгороді та Чернівцях, де експерти знайшли менше 20 матеріалів місцевих медіа з ознаками "джинси". Загалом політичну рекламу маркували лише до 20 відсотків медіа, які ми моніторили.

Представники яких політичних сил замовляють найбільше "джинси" в місцевій пресі та на місцевих телеканалах?

Прихованою політичною рекламою не гребують усі великі партії: "Опозиційний блок", "УКРОП", "Солідарність", "Єдиний центр", "Самопоміч", "Наш край", "Відродження", "Батьківщина", "Радикальна партія". Хто замовляє найбільше, поки що не можу сказати - наш моніторинг триває.

На яких темах полюбляють "піаритися" кандидати до місцевих рад?

Найчастіше їх зображують господарниками, які турбуються про місцеві громади. Це традиційний для місцевих виборів лейтмотив більшості "джинсових" матеріалів, які ми опрацювали. На другому місці - обіцянки боротися з корупцією під гаслами на кшталт "ми за реформи" і "ми за справедливість". Другий рік популярна тема допомоги або присутності в АТО. Наприклад, команда Олега Ляшка (лідер "Радикальної партії" - Ред.) відзначила день Незалежності у прифронтовій зоні і десятки видань - місцевих і всеукраїнських - про це написали.

Приховану політичну рекламу традиційно ілюструють фото кандидатів у обіймах із дітьми, спортсменами, поруч із козаками, в вишиванках, на святах вареників… Єдине, чого ми поки не бачили, - собак і кішок, власноруч врятованих кандидатами. Перед минулими виборами таке було.

Які розцінки на розміщення "джинси" у всеукраїнських та місцевих медіа?

"Джинса" - це чорний ринок, на якому простежити ціни дуже важко. За моїми джерелами, розміщення компліментарної для кандидата замітки в районній газеті Київської області коштує в середньому 25 тисяч гривень. Розцінки на телеканалах і у всеукраїнських виданнях значно вищі. Точні цифри мені невідомі. Це тема для журналістських розслідувань.

Після 25 жовтня ми зможемо відстежити прозорі витрати - скільки виборчі фонди партій витратили на офіційну політичну рекламу, та ціни на розміщення політичної реклами, які телеканали зобов’язані оприлюднювати.

"Джинса" - це та сама корупція, тільки в журналістиці. З нею потрібно боротися, запроваджуючи прозорі правила гри на ринку, аудит тиражів видань, перевіряти, як медіа виконують норми законодавства про рекламу і дотримуються прав споживачів. Зараз цього немає взагалі.

Які відомства мають стежити за тим, що ви щойно перерахували?

Перш за все - Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, а також комітет із захисту прав споживачів. Повноваження для накладання штрафів на медіа в них є. Але поки що мені невідомо про жоден штраф за розміщення "джинси" чи чорний піар на телебаченні. Ще потрібні зміни до законодавства, щоб запровадити адміністративну відповідальність за розміщення прихованої або забороненої реклами.

Торік був такий випадок: в одному всеукраїнському виданні з’явилася реклама горілки. В Україні реклама алкоголю заборонена, крім розміщення у спеціалізованих виданнях. Інститут масової інформації звернувся до комітету з захисту прав споживачів. Вони оштрафували видання на тисячу гривень. Зрозуміло, що такий малий штраф не змусить видавця відмовитися від рекламодавця.

Юристи ІМІ разом із колегами з "Телекритики" та народними депутатами розробили законопроект 2474а-1 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження передвиборної агітації та протидії прихованій рекламі". Ми, зокрема, пропонуємо запровадити штрафи для медіаменеджерів за розміщення прихованої реклами та обмежити кількість політичної реклами на телебаченні. Профільний комітет розгляне законопроект уже після виборів. Можливо, до наступних виборів його вдасться ухвалити.

Чому політики охоче замовляють "джинсу", зрозуміло. А чи є причини цього явища в самому медіаринку?

Ця проблема випливає з того, що в нас роздутий ринок ЗМІ. Редакції надто мало заробляють на рекламі, а аудиторія неплатоспроможна і не готова платити за інформацію.

У одній області можуть нараховуватися десятки друкованих видань і регіональних телеканалів, як на Одещині. Місцева преса часто дотаційна, цілковито залежить від власника, шукає можливості для виживання і перетворюється на листівки, які оживають у передвиборний період. Знаю випадки, коли одному власнику належать три газети в одному місті. За форматом вони можуть бути ідентичні - наприклад, суспільно-політичні тижневики, - просто в одній газеті розміщують фото кандидата зі спортсменами, в іншій він дітей обіймає, а в третій говорить про тарифи на світло і воду.

Тому я вважаю, що Нацрада з питань телебачення і радіомовлення й Держспоживінспекція мала б викривати і штрафувати медіа за "джинсу", а до законодавства потрібно внести зміни, які зроблять розміщення прихованої політичної реклами невигідним для репутацій як медіа, так і політиків, які цю рекламу замовляють.