Одна із найстарших галерей Парижа - Музей Родена
1 серпня 2008 р.
Усе почалося 1877 року, коли в салоні французьких митців у Брюсселі Роден виставив свою роботу під назвою «Бронзова доба». Скульптора звинуватили у тому, що він зробив зліпок з живої людини, а не виліплював чоловічу фігуру самостійно. Здійнявся гучний скандал. Родену вдалося відстояти свою репутацію. Незабаром він відкрив власне ательє і взяв на роботу кількох помічників. Результати їх спільної роботи можна побачити у музеї Родена.
“Парижани дуже люблять музей Родена з багатьох причин. Його відкрили 1919 року. Тобто, багато поколінь парижан приходили сюди. Знаєте, різка поява великої кількості музеїв у Парижі датується 1980-90 роками, коли Жак Лонг був міністром культури. А до того був лише Лувр, музей Люксембургу та музей Родена. Це вже потім з’явилися музей Орфея, центр Помпіду, музей Пікало та інші»,-
розповідає речник музею Клеманс Голберга. За її словами, робота Родена нагадувала обов’язки арт-директора, який робив скульптуру у мініатюрі і потім віддавав її помічникам. А вони вже збільшували скульптуру і доводили до потрібного вигляду. У майстра завжди під рукою було безліч заготовок, які він комбінував у відповідності до задуму, наче конструктор. Одного разу Роден приліпив до передпліччя одного з ескізів замість руки ногу. Розгубленим помічникам він потім пояснив, що насправді хотів їм сказати: “Тут має бути рука”. Але потрібної заготовки не було, і довелося приклеїти ногу. В самого Родена не було багато часу, щоб детально працювати над кожною роботою. Адже найбільшу частину його часу займало листування з замовниками, яких було дуже багато.
Водночас, розповідає Клеманс Голберга, Роден випереджав свій час. Приміром, він полюбляв робити концептуальні скульптури. В чоловічої постаті він відтяв голову і вийшов твір під назвою “Людина, яка іде”. Звичайно ж, наприкінці минулого століття такі речі провокували бурхливі дискусії і спричиняли скандал. Бувало, замовники відмовлялися забирати свої скульптури. Так було, зокрема, зі статуями Віктора Гюго та Оноре де Бальзака.
Камі Клодель – муза Родена
Огюст Роден заповідав, щоб у будинку із великим садом, що він подарував місту Парижу, створили музей, і лише 2 роки не дожив до його відкриття. Втім, у заповіті він зазначав, що у музеї мають бути виставлені також роботи Камі Клодель - його учениці, моделі та коханки.
“Камі Клодель була на 20 років молодша за Родена. Коли вони познайомилися, Родену було 43 роки. Спочатку в них були відносини професора та учениці. Але Родену дуже подобалися роботи Камі Клодель і він визнавав її талант. Втім, Клодель любила повторювати фразу “Нічого не росте в тіні великого дерева.”
Розповідає Клеманс Голберга. Нещодавно в музеї провели окрему виставку робіт Камі Клодель, щоб спробувати подивитися на її експресивні та чутливі роботи по-новому.