Буре вугілля
6 червня 2013 р.
Димарі п’ятьох буровугільних теплоелектростанцій у промисловій смузі між Кельном, Менхенгладбахом та Ахеном, одному з найбільш густонаселених районів Німеччини, видно здалеку. І це при тому, що буре вугілля – ворог довкілля номер один. Від спалення цього енергоносія виділяється більше двоокису вуглецю, ніж від кам’яного вугілля, природного газу або нафти. Незважаючи на це, понад чверть енергії у Німеччині отримується саме з бурого вугілля.
Перевага – його не потрібно імпортувати. Недолік – руйнуються ландшафти, відбувається переселення цілих селищ, завдається шкода довкіллю. У цьому регіоні видобувають стільки бурого вугілля, що це дозволяє забезпечити 15 відсотків усіх енергопотреб Німеччини.
Реалізація природних багатств
Майже половина струму, виробленого 2012 року енергетичним концерном RWE, завдячувала бурому вугіллю. "Вугілля відіграє у нашому портфоліо сьогодні дуже важливу роль",- підтвердив DW один з менеджерів RWE Ганс-Вільгельм Шиффер. Забруднення атмосфери викидами CO2 обходиться концернам дорого, адже їм доводиться купувати права у вигляді міжнародних сертифікатів. Але не настільки дорого, щоб відмовлятись від прибуткового бізнесу. Ці сертифікати коштують нині 5 євро за тонну СО2, хоч планувалося щонайменше 17 євро, аби відбити у енергкокомпаній бажання виробляти неекологічний струм.
Шари бурого вугілля залягають у Рейнській області на глибині до 210 метрів, під коштовними ґрунтами. Тут, у шахтах Інден, Гамбах та Ґарцвайлер, екскаватори щодня піднімають на поверхню стільки землі, що її нею можна було б наповнити колону вантажівок довжиною 250 кілометрів.
Запаси бурого вугілля в Німеччині становлять, за оцінками, 1,3 мільярда тонн, і їх повинно вистачити до 2045 року.
"Ми удосконалюємо технологію буровугільних електростанцій, щоб знижувати викиди СО2",- розповідає менеджер RWE Шиффер. Як приклад він наводить підприємство у Ґревенбройх-Нойраті. Його вважають найефективнішою буровугільною станцією у світі – тут досягають коефіцієнту корисної дії у понад 43 відсотки. Але це також означає, що усе одно більша частина енергії, яка зберігається у енергоносієві, втрачається. Причина у тому, що буре вугілля наполовину складається з води, яку спочатку слід вилучити.
Людина та природа
Втім, головною проблемою бурого вугілля залишається його відносно складний видобуток. Ґрунт складається з глини, піску та води і є надто м’яким, щоб вести видобуток під землею. А тому сировину видобувають відкритим способом. Це означає, що до 2045 року будуть відселені понад 30 тисяч осіб, ліквідовані 80 селищ та зруйновані цілі ландшафти.
Три автобани будуть зруйновані та прокладені в іншому місці, зокрема 13-кілометровий відрізок загальнонімецького автошляху А4. Лише один цей проект обійдеться у близько двохсот мільйонів євро, значною мірою ці витрати ляжуть на платників податків.
Гамбахське лісництво, яке захисники довкілля називають "останнім реліктовим лісом Центральної Європи", може серйозно постраждати внаслідок великого проекту розробки бурого вугілля. Екологи з усієї Європи облаштували тут табір. 22-річний активіст Андреас із Ростока каже: "Це стосується не лише місцевих мешканців, тут знищується Земля, це стосується нас усіх".
Однак протестувати немає сенсу, як переконалися тисячі постраждалих унаслідок мега-проекту. Мешканці оформлювали скарги в зв’язку з появою тріщин у фасадах та стінах будівель, на кахелі. Вони живуть у 20 кілометрах від шахти. Причиною тріщин стало зменшення рівня ґрунтових вод, які відкачуються до глибини 550 метрів, щоб важкі бульдозери могли безперешкодно зачерпувати вугілля. Те, що ґрунт буде внаслідок цього опускатися, експертиза передбачала.
Кратери на місці озер
Заміри управління охорони довкілля землі Північний Рейн-Вестфалія показали, що рівень дрібного пилу, що утворюється через діяльність шахти, перевищує дозволені у ЄС показники. У довгостроковій перспективі регіон між Кельном, Менхенгладбахом та Ахеном буде суцільною пустелею. Тому що гігантські кратери залишатимуться, через обсяги вилученго з землі вугілля.
Один лише Гамбахський котлован нині сягає 85 квадратних кілометрів. Для уникнення дорожнечі ці ями будуть потім заповнені водою, у тому числі з Рейну. Цей процес триватиме не одне десятиліття. Гамбахське озеро має стати завбільшки 23 квадратних кілометри і, таким чином, найбільшим озером Німеччини, найпізніше у 2100 році.