Німеччина приміряє на себе роль нового світового жандарма?

"Я присягаюся вірно служити Федеративній Республіці Німеччина і хоробро захищати права і свободу німецького народу", - ці слова присяги виголосили кілька сотень молодих солдатів у вівторок, 12 листопада, на урочистому шикуванні перед будівлею Рейхстагу в Берліні та в інших німецьких містах.

Зі своїм бажанням організувати масову церемонію складання військової присяги міністерка оборони ФРН, голова Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Аннеґрет Крамп-Карренбауер (Annegret Kramp-Karrenbauer) поспішає у відкриті політичні двері. Християнські демократи виступають за цю ініціативу, їхні партнери по коаліції - соціал-демократи - також.

Принципових заперечень не має навіть Вінфрід Кречманн (Winfried Kretschmann), прем'єр-міністр землі Баден-Вюртемберг, представник партії Зелених. Хоча його однопартійці довгий час демонстрували відчуження від армії. А ось євангелічний військовий єпископ Зіґурд Рінк (Sigurd Rink) підтримав пропозицію Крамп-Карренбауер як внесок у "зняття табу з Бундесверу". З партій, представлених у Бундестазі, лише Ліва партія була проти.

АКК хоче більшої уваги до Бундесверу

Своєю ініціативою глава міноборони, яку в Німеччині називають коротко - АКК, прагне домогтися більшого визнання й уваги донімецької армії. Відкриті церемонії складання присяги не є чимось природним для країни, чия армія 80 років тому розпочала Другу світову війну. Коли у 1980 році тодішній міністр оборони соціал-демократ Ганс Апель (Hans Apel) вперше провів урочисту церемонію присяги на стадіоні "Везерштадіон" у Бремені, а не за стінами казарм, це викликало жорсткі протести, в результаті яких постраждали сотні людей.

Сьогодні навряд чи ставляться під сумнів не лише урочисті церемонії за участю Бундесверу, а й його закордонні місії. Міністерка оборони йде в своїх ідеях ще на крок далі. За останні тижні вона неодноразово давала зрозуміти в своїх промовах, що розглядає Німеччину як державу, зокрема і військову, здатну в майбутньому впливати на ситуацію в світі.

Так, Крамп-Карренбауер виступила за створення в країні Національної ради безпеки, яка може стати інструментом для координації дій між відомствами для вирішення зовнішньополітичних, військових, економічних, торговельних проблем, а також питань розвитку та внутрішньої безпеки. Крім того, АКК домагається якнайшвидшого ухвалення парламентом рішень про операції Бундесверу і вимагає, щоб в разі необхідності спільно з союзниками застосовувався "весь спектр військових заходів".

Військові і експерти з питань політики безпеки надають всебічну підтримку цим ідеям німецької міністерки. Колишній глава Військового комітету НАТО Гаральд Куят (Harald Kujat) охарактеризував їх як перші правильні кроки. Створення ради безпеки підтримав і Вольфґанґ Ішингер (Wolfgang Ischinger), голова Мюнхенської міжнародної конференції з безпеки.

Бундесвер має занадто багато зарубіжних місій?

Однак не обходиться і без опору. Уповноважений Бундестагу у справах Бундесверу Ганс-Петер Бартельс (Hans-Peter Bartels) вважає, що збройні сили Німеччини на даний момент просто перевантажені. Зараз понад три тисячі німецьких військовослужбовців задіяні в зарубіжних місіях, зокрема в Афганістані, Малі і Нігері, на Балканах і Середземному морі, в Індійському океані, Йорданії та Іраку. Крім того, Бундесвер має істотні зобов'язання в Європі в рамках НАТО. "Уже зараз підрозділи Бундесверу відчувають дефіцит кадрів", - стверджує Бартельс.

З-за кордону Крамп-Карренбауер також відчуває протидію. Самостійні кроки Німеччини вона виключає, надаючи перевагу в разі військових місій діяти разом з союзниками. Насамперед це країни НАТО.

Але ось минулого тижня президент Франції Еммануель Макрон  через невизначену позицію США назвав нинішній стан альянсу "смертю мозку", виступивши за зміцнення європейської співпраці в галузі безпеки. У незвично різкій формі відповіла на ці слова канцлерка ФРН Анґела Меркель (Angela Merkel), пояснивши: "НАТО - це центральна опора нашої оборони".

Відставка федерального президента Горста Келера

За останні десять років місце Бундесверу і його завдань у німецькій внутрішній політиці істотно змінилося. Одним з прикладів є відставка в 2010 році федерального президента Горста Келера (Horst Köhler). Він покинув свій пост після критики, яка піднялася в ЗМІ на його адресу за висловлювання про можливість використання Бундесверу для захисту економічних інтересів Німеччини.

Аргументи нинішньої міністерки оборони не дуже сильно відрізняються від того, що тоді заявив Келер. Однак тепер ніхто не вимагає відставки АКК. Критика стосується швидше перевантаженості Бундесверу, а не ідеї про нову, більш важливу роль німецької армії. З тим, що Німеччина повинна бути активніше задіяна у військовій сфері, практично ніхто, здається, більше не сперечається.