Німеччина перебирає головування в ОБСЄ

Той, хто розмовляє, не стріляє. Таким цілком можна було б обрати неофіційне гасло зустрічі Ради міністрів закордонних справ країн-членів Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ). Принаймні загальні зусилля учасників були спрямовані на те, як спонукати глав російського й турецького міністерств закордонних справ до розмови віч-на-віч.

Це вдалося - понад півгодини Сергій Лавров і Мевлют Чавушоглу провели разом, що стало першою зустріччю на найвищому рівні з моменту збиття російського військового літака на кордоні Туреччини та Сирії наприкінці листопада. Про зміст розмови поки що нічого не відомо, але в тому, що обоє не сиділи мовчки, жодних сумнівів немає.

Прощавай консенсус?

Втім, це неофіційне гасло зустрічі не відповідає дійсності: у Європі досі стріляють, наприклад, на сході України. Водночас тривають і переговори з врегулювання конфлікту. ОБСЄ є єдиною організацією, 57 країн-членів якої не потребують особливого запрошення, аби поговорити одне з одним.

У більш ексклюзивних клубах - НАТО та ЄС - спільні заходи з Росією пішли в забуття внаслідок війни на сході України та незаконної анексії Криму. ОБСЄ залишилось єдиним майданчиком у Європі, на якому представлені всі європейські держави незалежно від їхньої позиції.

Рішення, в будь-якому разі, приймаються лише завдяки консенсусу. І вони не є зобов'язуючими. Напрошується аналогія із беззубим тигром, тигром без зубів, але із 57 ногами, кожна з яких різного розміру та сили.

Німецький міністр закордонних справ полюбляє використовувати метафори мореплавання: "Європа прокладає курс через буремні води", - розпочинає він свою промову. Спільна безпека в Європі викликає в нього занепокоєння, говорить Франк-Вальтер Штайнмаєр і вдається після цього до справді гучної заяви: "За дванадцять років в ОБСЄ ми не дійшли згоди щодо жодної політичної декларації! Здається ми вже не спроможні віднайти консенсус". Узгодженні раніше принципи були порушені в неприпустимий спосіб, шкодує Штайнмаєр.

Буремне море та старий корабель

Тепер Німеччина на рік перебирає на себе головування в ОБСЄ. Не через те, що прийшла її черга, і не через те, що вона має це зробити, а оскільки вона цього хоче. "Німеччина не може врятувати європейський безпековий порядок лишень упродовж цього року, - каже Вольфґанґ Ішинґер, голова Мюнхенської конференції з питань безпеки, - але разом із нагальною короткостроковою потребою зменшення ризику війни Німеччина повинна запустити процес, який допоможе у вирішенні середньо- та довгострокових проблем".

Ішинґер очолював групу провідних експертів, які мали розробити пропозиції для підвищення рівня європейської безпеки й представити це питання як спільне завдання. Заключна доповідь показує одночасно і сильну, і слабку сторони ОБСЄ: грузин Сергій Капанадзе повідомляє під зовсім іншим кутом зору про заморожений конфлікт у його регіоні, ніж його тезка Сергій Караґанов із Росії.

Їхні точки зору та аргументи суперечать одне одному. Ішинґер ще сподівається на якесь порозуміння. "Якщо у 1975 році в розпал Холодної війни із атомною загрозою було можливо вибудувати систему довіри, чому це не може спрацювати у 2015 році?" - запитує він.

У пошуку втраченої довіри

Три напрямки були визначені особливо важливими для німецького головування в ОБСЄ: на основі досвіду українського конфлікту реакція на кризи в подальшому має відбуватися раніше, рішучіше та суттєвіше. По-друге, має заохочуватися робота над вибудовуванням довіри, аби зменшити такі військові ризики, як із підбиттям російського військового літака на турецько-сирійському кордоні. І зрештою йдеться про оформлення європейського безпекового порядку.

Дехто сподівається на новий Гельсінський акт, тобто на певний новий старт, як це відбулося у фінській столиці у 1975 році. Найкраще, якщо це станеться вже 2016 року. Також група експертів на чолі з Ішинґером вважає за доцільне провести саміт ОБСЄ на рівні глав держав та урядів, на якому був би ухвалений новий обов'язковий для всіх порядок безпеки в Європі. Однак скликати такий саміт уже наступного року, на думку експертів, ще зарано.

В оточенні німецького міністра закордонних справ думають таким чином: "Не дайте нашому човну, ОБСЄ, розлетітися на друзки в буремному морі, лише тому що так важко визначитися зі спільним курсом! Давайте не будемо будувати щось нове, що приховує в собі ризик краху, краще будемо зміцнювати наш старий корабель!"