Німеччина без ядерної енергетики: можливо і реально
15 березня 2011 р.
Приблизно четверта частина потреби Німеччини в електроенергії забезпечується за рахунок АЕС. Це занадто велика частка, щоб можна було швидко замінити її альтернативною енергетикою, наголошує німецький міністр економіки Райнер Брюдерле. «Ідеться про шлях у добу відновлювальної енергетики, йдеться про захист довкілля, безпеку енергозабезпечення, про ціни за електроенергію, які були б по кишені», - каже міністр.
Більше половини всіх обсягів електроенергії у Німеччині одержується завдяки газу та вугілля, частка відновлювальних джерел енергії становить лише 17 відсотків. Розвивати виробництво струму за допомогою спалювання вугілля на теплоелектростанціях забороняє політика захисту клімату, яку проводить Євросоюз, адже ця технологія пов'язана з великою кількістю викидів СО2. Голова Експертної ради з питань довкілля професор Мартін Фаульштіх переконаний, що забезпечення Німеччини електроенергією за рахунок лише відновлювальних джерел можливе, і вийти на цей показник, як планується, до 2050 року цілком реально. Більше того, на його переконання, у довгостроковій перспективі це економічно найбільш вигідна стратегія. Все, що нині потрібно, це відповідні сигнали від політиків.
Цілком можливо, але коли?
Електроенергія, одержана лише від вітру, сонця, води, біомаси й тепла землі? Так, це можливо, переконані німецькі фахівці. Експерт з питань енергетики та ресурсів Олаф Гомаєр вважає, що перейти на суто «зелений струм» можна і раніше, ніж це планується. «Ми не повинні чекати до 2050 року. Ця дата з'явилася тому, що ми у своїх сценаріях зафіксували, що найновіші АЕС мають працювати максимум 35 років. Якщо від цього відмовитися, то можна перейти на забезпечення енергією тільки з відновлювальних джерел і до 2030 року».
Експерти піддають критиці політику німецького уряду, яка на їхню думку, подає фальшиві сигнали. Коли було вирішено відмовитися від атомної енергетики з 2020 року, найбільші німецькі енергетичні концерни розробили план встановити потужні генераторні вітряні установки біля узбережжя ФРН. Цей вітряний парк відповідав би потужностям восьми великих АЕС. Але розмови про це вже затихли. Хто інвестуватиме у нові дорогі технології, якщо завдяки АЕС, які вже існують, можна легко заробляти мільярди, ставлять риторичні запитання оглядачі. Минулого року в Німеччині було встановлено тільки 754 вітряних турбін, цей ринок після періоду справжнього буму відкинуло до стану 1999 року. Галузь почувається невпевнено, відзначає Герман Альберс, президент Федерального об'єднання вітряної енергетики.
«Атмосфера цього року - подовження термінів експлуатації АЕС, енергетична концепція, що передбачає дуже незначне зростання для вітроенергетики, плани ЄС з гармонізації субсидування альтернативної енергетики, це все не дало сприятливих імпульсів для нашої галузі. Нині складно розробляти плани навіть на 2012 рік, укладати контракти, оскільки ми взагалі не знаємо, в яких умовах перебуваємо»,- нарікає Альберс.
Потрібні не лише гроші
І це при тому, що саме енергія вітру має найбільший потенціал у Німеччині. Водночас ідеться не лише про спорудження нових вітряних парків, насамперед біля узбережжя Німеччини, а й про пошук відповідей на запитання, як зберігати і максимально ефективно транспортувати звідти електроенергію. Вже нині на півночі Німеччини іноді бувають дні, коли вітроелектростанції виробляють більше струму, ніж можуть витримати теперішні мережі. Це визнає і міністр економіки Райнер Брюдерле: « У Німеччині потрібно провести нові лінії протяжністю близько 3500 кілометрів. Нам потрібні підприємства, які зможуть збудувати мережі, що сполучатимуть вітряні установки на півночі з підприємствами на півдні, які прийматимуть струм. Нам потрібні підприємства, які збудують необхідні енергосховища».
Для втілення цих планів у життя потрібні мільярдні інвестиції, але з огляду на задекларовану мету захисту клімату, розвиток відновлювальної енергетики – це єдиний шлях, що уможливлює відмову від АЕС. Наскільки швидко це станеться, залежить від політиків і від того, як вони форсуватимуть інвестування грошей у цю справу.
Автор: Сабіне Кінкарц / Наталя Неділько
Редактор: Володимир Медяний