Німецькі та іноземні журналісти судяться з BND

На прес-конференцію у Берліні 30 січня представників ЗМІ запросили відразу шість німецьких неурядових правозахисних організацій та союзів, що відстоюють інтереси журналістів. Серед них - "Репортери без кордонів" (ROG), Німецький союз журналістів (DJV), Товариство захисту прав свободи (GFF).

Ці та ще три німецькі журналістські організації вважають, що новий закон, який регулює діяльність Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND), суперечить Основному закону ФРН та обмежує свободу преси.

Нова редакція закону про BND

Закон про BND діє в Німеччині вже давно. Однак у жовтні 2016 року з ініціативи німецького уряду була ухвалена його нова редакція.

Необхідність законодавчих змін виникла після того, як з'ясувалось, що німецька розвідка - без законних підстав - в усьому світі фільтрувала електронну комунікацію за допомогою так званих "селекторів". Під комп'ютерним ковпаком BND опинились і уряди дружніх країн, і багато європейських концернів.

А за даними тижневика Spiegel, німецька розвідка тримала під спостереженням також номери телефонів, факсів та адреси електронної пошти корпунктів BBC та New York Times у Афганістані, кореспондентів агентства Reuters у Пакистані та Нігерії, журналістів у Кувейті, Лівані, Індії, Непалі, Індонезії… 

Змінений закон не припинив, а навпаки - по суті легалізував таку практику. Не було передбачено винятків і для іноземних журналістів. Тобто співробітники іноземних ЗМІ за межами Німеччини тепер офіційно вважаються такими ж об'єктами для можливої розробки німецькими агентами, як й усі інші джерела потенційно важливої для інтересів ФРН інформації.

Особливі права ЗМІ у Німеччині

Між тим у самій Німеччині журналісти - це особлива категорія, яка користується підвищеним ступенем захисту від втручання держави та "цікавості" спецслужб, нехай і не такого міцного, як його мають адвокати, лікарі та священники.

Німецькі журналісти, наприклад, мають право відмовитись давати свідчення в суді, щоб зберегти анонімність свого джерела інформації. Стеження ж за ними - яке можуть здійснювати тільки поліція чи Федеральне відомство з охорони конституції - дозволяється лише з санкції судді тільки в тому випадку, коли самого журналіста підозрюють у вчиненні тяжкого злочину.

Журналісти першого та другого сорту

Німецькі неурядові організації, які звернулись до Конституційного суду, вказують на універсальний характер прав людини, зокрема свободи преси, а тому вважають неприпустимим поділ співробітників ЗМІ на журналістів першого сорту - "недоторканних" вітчизняних - та другого, тобто іноземних, за якими, мовляв, можна і шпигувати. "Свобода преси - неподільна, - заявив на прес-конференції Крістіан Мір (Christian Mihr) з ROG, - вона не може бути ексклюзивним правом, яким користуються тільки німці".

Але німецькі НУО керуються не тільки міркуваннями корпоративної солідарності з колегами з інших країн. Сучасна журналістика, заявили учасники прес-конференції у Берліні, йде в ногу з глобалізацією та передбачає проведення транскордонних журналістських розслідувань.

Транскордонна журналістика

Такі, наприклад, історії, як "Файли райських островів" або "Панамські документи"взагалі були б неможливі, якби ними займалися репортери окремої країни, а не Міжнародний консорціум журналістських розслідувань. "Якщо BND стежить за іноземними журналістами, - констатує Крістіан Мір, - то водночас вихолощується і право на редакційну таємницю в Німеччині". 

Теоретично BND має право збирати інформацію тільки на іноземців, наголосив Ульф Бюрмайєр (Ulf Buermeyer) з GFF, але на практиці, як визнає сама розвідка, це обмеження не діє. "Тобто усім нам варто виходити з того, - заявив він, - що і BND на зв'язку, коли ми користуємося інтернетом".

Таким чином, за його словами, підривається й одна з головних передумов незалежної та сильної журналістики, а саме, довіра між працівником ЗМІ та його інформатором. Про який захист анонімності джерела може йтися, запитує Бюрмайєр, за умов контролю BND за засобами міжнародної комунікації журналіста?

Закон німецький, наслідки глобальні

Ситуацію, за думку ROG, погіршує однозначно зафіксовані у зміненому законі повноваження BND обмінюватися отриманою інформацією зі спецслужбами інших країн.

"Репортери без кордонів" наводять такий гіпотетичний приклад: німецька розвідка передає Агентству національної безпеки США (NSA) певну інформацію, яку BND завантажила з Washington Post, а американці - як дружній жест у відповідь - шпигують за ЗМІ в Німеччині. І все згідно із законом. Комар носа не підточить.

До своєї скарги в Конституційний суд Німеччини німецькі НУО залучили і кількох іноземних журналістів, які також вважають, що закон про BND порушує їхні права. Серед них - азербайджанська журналістка Хадіджа Ісмаїлова, яка у 2017 році отримала премію "За правильний спосіб життя" шведського фонду Right Livelihood Award Foundation, яку називають альтернативною Нобелівській, а також Горан Лефков з Македонії, Пол ван Гагельдонк з Нідерландів, словенець Блаз Згага, мексиканський журналіст Рауль Ольмос, який брав участь у проекті "Файли райських островів".

Усі вони в своїх країнах займаються журналістськими розслідуваннями, розробляючи такі теми, як корупція серед високопосадовців, ухиляння від сплати податків, організована злочинність, порушення прав людини. Усе це теми, які стосуються й сфери інтересів німецької розвідки. Нескладно припустити, що результатами журналістських розслідувань та іменами інформаторів Хадіджі Ісмаїлової цікавляться також і спецслужби на її батьківщині.