Німецькі пивовари сподіваються на Божу допомогу
5 лютого 2008 р.
Хоча в Німеччині минулого року спостерігався відчутний спад споживання пива, в абатській пивоварні Зігбурга спрага на хмільний напій аж ніяк не зменшилась. На вході до цього закладу стоїть паруючий мідний котел. У ньому вариться солод. Пряний, солодкуватий запах викликає спрагу на свіже пиво. Але яке пиво людям подобається? Говорить Тобіас Пальмер:
«У нас два види традиційного пива. Це спеціальні сорти. Мішель, він ближче до кельша, але із більшим вмістом солоду, та інтенсивнішим золотистим кольором. Та Зігбургер, пиво натуральної мутності, бурштинового кольору, низового бродіння. Ці два сорти у нас є цілий рік.»
Але залежно від пори року, є ще різдвяне, весняне, пшеничне, пиво нового врожаю та багато-багато інших видів. Абатська пивоварня є родинним підприємством. Тобіас Пальмер є керуючим справами та водночас одним з двох майстрів, які стежать, щоб рідке золото ніколи не закінчувалося.
«Головний цикл бродіння триває близько одного тижня, після чого молоде, або зелене, пиво перекачується до резервуарів, де зберігається ще два-три тижні, інколи і два місяці. Залежить від того, яке пиво робиться.»
Звісно, у абатській пивоварні варять пиво за німецьким законом чистоти, тобто, серед складових не повинно бути нічого, окрім хмелю та солоду, води й дріжджів. Але, як підкреслює Тобіас Пальмер, це не означає, що пиво із кукурудзи або рису є гіршим:
«Глобалізація на ринку пива зробила цей ринок нецікавим. Я сам якийсь час працював за кордоном, у пивоварнях. В Америці є чудовий вираз: «підтримай місцевого пивовара». Привабливість подорожування в тому й полягає, щоб скуштувати пива, вина або їжі, які є особливістю регіону.»
Абатській пивоварні нині понад п'ятнадцять років. Стару традицію відновили завдяки співпраці з монахами-бенедиктинцями, що на горі Міхаельсберг,- розповідає Пальмер. Це можна бачити навіть на рекламі пива: «Усе добре від Бога!»
Еріка Лохмюллер