Курси, де навчають німецьких звичаїв
20 січня 2014 р.
До чужого монастиря зі своїми звичаями не йдуть. Коли студенти-іноземці прибувають навчатися до Німеччини, багато тутешніх звичаїв видаються їм чужими. Тому в більшості німецьких університетів їм пропонують спеціальні семінари, на яких новачки глибше пізнають німецьку культуру. У Технічному університеті Ільменау участь у семінарі "Міжкультурна комунікація" обов´язкова. Керує цим курсом доцентка Сабіне Вана-Штрела.
DW: Пані Вана-Штрела, під час семінару ви розмовляєте зі студентами-іноземцями серед іншого про культурний шок, який вони можуть пережити, прибувши до Німеччини. Як виглядають типові "шоковані" студенти?
Сабіне Вана-Штрела: Це буває дуже по-різному, а культурний шок переживають не всі. Приміром, одному студенту з Мехіко видалося дивним, що люди в німецькому метро часто мовчать замість того, щоб балакати одне з одним. Це стало для нього культурним шоком. Інший студент із Китаю розповів мені, що не звик бачити вечорами порожні вулиці. Йому потрібно, щоб навколо було багато людей, тому він частіше їздить до великих міст.
Мета Вашого семінару - щоб студенти не лише почали краще розуміти чужу культуру, але і свою власну. Чому?
Я вважаю, якщо людина одного разу проаналізувала саму себе: чому я така, як я є? Що, власне, означає культура? Чому я ідентифікую щось як нормальне, а інше - як ненормальне? - то вона здатна краще зрозуміти, чому люди інших культур роблять те чи інше.
Під час семінарів Ви дискутуєте й на теми, які виходять за межі культури, а також про будні німецьких університетів. Які труднощі там виникають?
Загалом у мене виникає враження, що закордонні студенти дуже добре готуються до Німеччини. Великий внесок у це роблять Ґете-Інститути в усьому світі. Також ми завжди знаходимо багато спільних рис у різних культурах. Та попри це є й підводні камені, як-то дуже прямолінійний німецький стиль комунікації. Іноземні студенти часто не очікують, що на семінарах, лекціях або під час розмов із однокурсниками прямолінійно питатимуть про їхню думку на певну тему.
Те, що часто створює труднощі студентам-іноземцям, - це перепитування викладачів. У німецьких вищих навчальних закладах можна мати цілком іншу думку, ніж викладач, і відкрито її висловлювати. Це може збивати з пантелику. Соціолог Йоган Ґальтунґ провів на цю тему цікаві дослідження, у яких він розбирає та пояснює різні стилі інтелектуального спілкування.
Чи супроводжуєте Ви своїх "вихованців" під час буденних справ?
Так, для мене важливо, щоб уся теорія міжкультурної комунікації супроводжувалася практичними прикладами. Скажімо, ми йдемо до німецького ресторану, де студенти куштують типову німецьку їжу. Вони дізнаються, як смакують тюринзькі фрикадельки, традиційні для нашого регіону, а також скільки грошей прийнято залишати "на чай" офіціантам.
Ще з практичної частини - ми вивчаємо правила безпеки дорожнього руху для велосипедистів, бо молодь Ільменау багато їздить на велосипедах. Також відвідуємо підприємства. Студенти дізнаються, як побудована ієрархія, як звертатися до керівника - на "ти" чи "ви". Окрім того, вони отримують цінні поради, що необхідно враховувати під час пошуку роботи в Німеччині.
Наприкінці кожного семестру за підсумками Вашого семінару складають іспит. Що повинні вивчити молоді люди, аби успішно його скласти?
Іспит - це перевірка знань. Вона включає знання про Німеччину та суміжні культурні теми. Наприклад, дати визначення на два рядки поняттям "стереотип" чи "упередження". Або розглянути практичний приклад невдалої міжкультурної комунікації та пояснити, що саме не вдалося. Для мене важливо, щоб студенти не тільки розрізняли, що є типовим для німецької чи іншої культури. Вони повинні також відчувати, що непорозуміння часто пов´язані не з різницею в культурі, а в характерах, особистому досвіді чи ставленні до очікуваного.
Сабіне Вана-Штрела - співробітниця Товариства міжнародної співпраці (GIZ). Також вона консультує студентів наукового напряму "Міжкультурний тренер" в університеті міста Єна.