Німецький режисер про Євромайдан

Кристіан Зайдель привіз до Києва свою документальну стрічку "Небесна сотня". У ній ідеться про події Євромайдану та те, як вони вплинули на учасників тодішніх акцій протесту. Зйомки тривали кілька місяців у Києві, Львові та Мюнхені. Результат праці - півторагодинну стрічку - Зайдель особисто презентує в Києві у п’ятницю, 20 лютого.

DW: Пане Зайделю, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея стрічки?

Кристіан Зайдель: Я вже багато років приїжджаю до України й минулого року наприкінці січня - початку лютого два чи три рази потрапляв до Києва саме в ті дні, коли на Майдані загострювалося протистояння. Я був настільки вражений різницею між тим, що на власні очі бачив на Майдані - мирними людьми, які піклуються одне про одного, і тим, що про них розповідала офіційна пропаганда, називаючи їх фашистами і терористами. Тоді зрозумів, що мушу показати - хто насправді ці люди з Майдану, чим вони живуть, чого прагнуть, які в них родини.

Якими були Ваші перші враження про Євромайдан?

Співчуття, турбота, розуміння - те, що я там побачив, глибоко зворушило мене. Ці жінки, які приїздили звідусіль з каструлями супу, лікарі-волонтери, які допомагали всім підряд, загальна атмосфера злагоди. Це все було схоже на особливу систему, в якій люди жили по-іншому, по-новому. Аж після цього сталася трагедія на Інститутській. Я не міг повірити, що в такому мальовничому місці може трапитися щось настільки жахливе, що хтось розстрілюватиме людей з вікон і даху готелю "Україна". Але сміливість, те, що люди з такою легкістю ризикували життям заради свободи своєї країни - це вразило мене ще більше, ніж те, що Янукович намагався придушити процес. Я не розумію, чому зараз сперечаються про те, хто винний у трагедії. Звісно, Янукович і його люди, адже Майдан загрожував їхній владі.

Чи були Ви в епіцентрі розстрілів і як згадуєте ці події рік потому?

У найтрагічніші моменти мене там не було, але моя камера постійно знімала. Мені було страшно тоді. Пам’ятаю, що жив і працював "на автоматі". Згадуючи про ті дні, ще більше обурююсь тим, що нинішня українська влада досі нічого не зробила, щоби розслідувати злочин на Майдані й покарати тих, хто стріляв і віддавав накази стріляти. Це нагадує мені події з німецької історії, коли Гітлер винищував єврейський народ. Головні фігуранти справи, безпосередньо причетні до масових вбивств, так ніколи й не постали перед судом. Слухання відкладали й відкладали. Те саме й тут - у мене таке враження, що теперішня влада якимось чином пов’язана з тими, хто причетний до трагедії на Майдані.

Чому Ви так думаєте?

Дивіться, минув уже рік, кільком людям висунули обвинувачення, заарештували, а далі що? Пам’ятаєте, той чоловік, снайпер з протезом руки? Він є на багатьох відеозаписах, там чітко видно, як він цілить у протестувальників, я сам досліджував ці записи для свого фільму. Його відправили до в’язниці після цієї стрілянини, але потім перевели під домашній арешт, з-під якого він утік. Якби прокурори дійсно як слід виконували свої обов’язки, цього не сталося би. А ще майже нічого не відомо про хід розслідування - жодних регулярних звітів немає.

На Ваш погляд, чи змінилися українці від часів Майдану і як саме?

Я кілька разів приїздив до України упродовж минулого року і гадаю, що українці справді змінилися. Вони почали боятися. Передусім, Путіна. Вони бояться зробити щось неправильно. Мені здається, українці страждають від пост-майданного синдрому, від травм через тодішні події - їм не під силу вплинути на нинішню ситуацію, вони бачать безсилість влади. З іншого боку, проросійські сепаратисти на Сході України перетягують всю увагу на себе, вони тепер своєрідний інформаційний магніт, що змушує забути про події на Майдані та наслідки для родин загиблих.

Ви плануєте показати свою стрічку не лише в Україні, а й у Європі. На яку реакцію європейців сподіваєтесь?

Я вважаю, що моє головне завдання - зробити внесок в інформаційну мозаїку. Адже більшість інформації, що надходить до Європи про Україну, є проросійською пропагандою. Я досі не розумію, чому від українських медіа надходить так мало новин про події в Україні. Я не розумію, що робить український уряд. Вони мають міністерство культури, міністерство інформації - що роблять їхні чиновники? Я живу в Німеччині, Італії та Австрії й натрапляю у тамтешніх газетах на статті про ситуацію на Донбасі. Але іноді тижнями немає жодного повідомлення про ситуацію в Україні, адже всю увагу прикуто до якоїсь події на Близькому Сході. Я ніколи не бачив бодай якоїсь статті про українську культуру, людей, українську душу. Потрібна серйозна робота в цьому напрямку. Адже Україна - це не лише війна, це чудова країна, в якій живуть сильні й добрі люди. Це те, що я також постарався показати в моєму фільмі. Це моя відповідь на проросійську пропаганду, однак цього маленького внеску недостатньо.

Довідка DW: Кристіан Зайдель - автор книг-бестселерів "Без боротьби перемагати", "Жінка в мені". Продюсер стрічки "Біограф - таємне життя Принцеси Ді" (режисер Філіп Савіль). З 1990 по 2007 рік Зайдель спродюсував понад 500 художніх фільмів, ток-шоу та документальних стрічок.