Німецький оглядач про вплив Коломойського на політику

В Україні розгорівся перший великий скандал навколо жартів "Кварталу 95", відколи колишній фронтмен студії Володимир Зеленський став президентом, а низка його партнерів по шоу-бізнесу отримали владні посади. Після того, як на минулих вихідних в ефірі телеканалу мільярдера Ігоря Коломойського "1+1" "кварталівці" у супроводі відомого хору імені Верьовки глузували з екскерівниці Національного банку Валерії Гонтаревої, якій невідомі нещодавно спалили будинок, низка урядовців засудила цей виступ як неетичний. Крім того, міністр економіки Тимофій Милованов висловив побоювання, що такі цькування в ефірі телеканалу Ігоря Коломойського його опонентів "можуть і будуть сприйматись як підтвердження зв'язків між олігархами і владою". DW розпитала про сприйняття цього скандалу за межами України голову представництва німецького Фонду імені Фрідріха Еберта в Києві Марселя Ретіґа (Marcel Röthig).

Deutsche Welle: Пане Ретіґ, в Україні багато хто обурений: близька до президента Володимира Зеленського студія "Квартал 95" насміхалася з того, що колишній голові Нацбанку Валерії Гонтаревій спалили будинок. Медійною платформою для цього став телеканал "1+1" Ігоря Коломойського, якого після націоналізації "Приватбанку" вважають затятим ворогом Гонтаревої. Ви поділяєте обурення такими жартами?

Марсель Ретіґ: Перш за все, треба зазначити, що "Квартал 95" і раніше, ще за часів перебування Гонтаревої на посаді, робив гострі жарти на її адресу. Вони не цураються висміювати жодного політика, сміються подекуди і з Коломойського. Звісно, цей скетч був на межі допустимого для політичної сатири, при тому що чимало українців, мабуть, і не зрозуміли його, на знаючи підтексту. Політична сатира у принципі - річ складна, і вона постійно балансує на межі морально прийнятного. Без цього сатира неможлива, а вільна політична сатира є частиною дієвої демократії. Крім того, на неї поширюється свобода мистецтва. Однак якщо колишній фронтмен "Кварталу 95" став фронтменом усієї України, будь-який скетч набуває іншого підтексту. Тому "Кварталу 95" доведеться винайти себе фактично наново. А це непросто - робити гостру політичну сатиру, але при цьому не ставати на чийсь бік, не бути однобоким.

Низка міністрів українського уряду засудили цей виступ. Керівник хору імені Верьовки попросив пробачення за участь хочу у ньому. Однак президент Зеленський мовчить. Чи не краще було би йому дистанціюватися від цього виступу?

Зі слів прем'єра Гончарука, президенту Зеленському цей скетч не сподобався. Крім того, Зеленський у минулому неодноразово засуджував дії, спрямовані проти колишньої керівниці Національного банку Гонтаревої, і засуджував відповідні інциденти. Не виключено, що Зеленський ще висловиться з цього приводу. Хоча я би не очікував від президента України, що він має виправдовуватися за кожен жарт свого колишнього  роботодавця.

Міністр економіки Милованов вважає, що таке цькування політичних опонентів і неприхована жага помсти з боку Коломойського можуть відлякати іноземних інвесторів. Як Ви оцінюєте сигнал іноземним партнерам, який залишає по собі цей скандал?

"Квартал 95" практично не відомий за кордоном, за винятком хіба Росії чи Білорусі. Тому я не бачу потенційного резонансу цієї історії за межами України. Однак якщо відкриті і приховані напади на Валерію Гонтареву триватимуть, це виставлятиме владу в сумнівному світлі. Поставатиме запитання, наскільки незалежним від олігархічного впливу є нове політичне керівництво і керівництво правоохоронних органів. Безумовно, цей тиск особисто на пані Гонтареву і її близьких потребує розслідування, не останньою чергою заради міжнародної репутації України. Якщо залучення іноземних інвесторів є пріоритетом для нової влади, то не може бути сумнівів: умовою приходу інвесторів є верховенство права, вільна конкуренція і рівні можливості.

Зеленський прийшов до влади не останньою чергою завдяки медійній підтримці Ігоря Коломойського, його каналу "1+1". Як Вам здається, новому президентові вдається витримувати дистанцію від олігарха?

Для президентства Зеленського, без сумніву, у цьому сенсі наближається момент істини. Є дуже позитивні сигнали, насамперед на рівні законодавства і в питанні призначення на ключові посади людей з високою репутацією. Однак залишаються й сумніви, які підживлюються окремими подіями, наприклад, появою фото Ігоря Коломойського в офісі президента. Зеленському і його команді важливо ухвалити правильні рішення протягом наступних тижнів і місяців, покращити комунікацію і не давати приводів для критики. В іншому разі може посилитися враження, що Україна не переживає перетворення, а лише отримала те саме, але у новій обгортці. 

Олігарх назвав міністра економіки, який критикував цькування Гонтаревої, "дебілом". Чи може таке привселюдне з'ясування стосунків нашкодити Зеленському?

Не лише цей випадок, але загалом відверто самовпевнена публічна поведінка Коломойського викликає запитання, які рано чи пізно можуть завдати шкоди Зеленському, якщо він не зможе переконливо довести свою повну незалежність від олігарха. Але я був би обережний і не поспішав з висновками: деякі речі потребують часу. Своїми відвертими висловами Коломойський, можливо, хоче створити враження, що саме він у домі господар - хоча, мабуть, він ним не є. Взяти хоча би приклад "Приватбанку": британське правосуддя минулого тижня погодилося  дослідити махінації колишніх власників банку. Два роки знадобилося "Приватбанку", аби довести, що цю справу треба розглядати у Високому суді Лондона. Ще стільки ж часу, як мінімум, знадобиться суду, щоб розібратися повною мірою з усіма обставинами цієї справи. У паралельному процесі український суд минулого четверга відклав дебати у справі про визнання недійсною передачу акцій "Приватбанку" доти, доки Київський обласний адміністративний суд не розгляне апеляцію Національного банку щодо націоналізації. Схоже, це пов'язано з переговорами України і МВФ, які тривають. Зрештою, МВФ також уважно стежить за розвитком подій.