"Поки не бачу прориву"

DW: Наскільки реалістичним є бачення організаторами конференції світу без СНІДу?

Даніель Бар: Це дуже амбітна мета, але успіхи останніх років показують, що ми можемо до неї наблизитися, якщо докласти до цього багато зусиль. Доступ до медичного лікування значно покращився. Крім того, ми здобули чималий досвід у профілактиці СНІДу. Ситуація починає змінюватися в країнах, які раніше ігнорували проблему ВІЛ/СНІД, де ця тема була табуйована. Такі зміни сприяють величезному поступові. Я залишаюся реалістом, утім. Але якщо рухатися у правильному напрямку, ми можемо багато досягти.

Кажуть, Німеччина у цьому сенсі може бути взірцем?

Але ж ми досі не маємо жодного покоління без СНІДу. Навпаки 2700 нових випадків зараження - це рівно на 2700 випадків більше, ніж треба. Те, що кількість нових заражень іде на спад, радує і свідчить про рух у правильному напрямку. Але нам ще треба докласти чималих зусиль для того, щоби досягти кінцевої мети - суспільства без СНІДу.

Під час розмов, тут, у Вашингтоні, помітно що американцям дуже цікаво знати, яким чином німці досягли успіху. Що ви їм повідали?

Ми маємо 25-річний досвід у попередженні заражень, і я вважаю це ключовим фактором: роз’яснення, надання інформації й особливо її поширення серед груп ризику. Тобто інформкампанії, які спеціально направлені на чоловіків, які мають секс з іншими чоловіками, осіб задіяних у сфері секс-послуг, наркоманів. Необхідно правильно підібрати мову звернення. А ще дуже важливо вести роз’яснювальну роботу для школярів. У німецьких школах роз’яснюють усі ризики, пов’язані зі статевою активністю. Також важливо і те, щоби люди, які живуть зі СНІДом не боялися розповідати власні життєві історії, щоби всім було зрозуміло, що це може трапитися з кожним з нас. Гадаю, саме тому рівень нових заражень у ФРН знижується.

Говорячи про запобігання зараженням з колегами з Африки чи країн Східної Європи, яку реакцію ви чули?

Я помічаю, що в Африці інтерес до цього зростає. Кілька років тому вони мали певні упередження, насамперед, через культурні, релігійні та інші особливості. Сьогодні ситуація змінюється, оскільки всі усвідомлюють серйозність ризиків. Стало більше відкритості і інтересу до знань. Ми хочемо розширити контакти для того, щоби поділитися нашим досвідом. Однак, на жаль, є й уряди, які провадять дуже обмежувальну політику відносно ВІЛ/СНІДу, що дуже часто супроводжується й дуже репресивним підходом до гомосексуальності чи наркотиків. Ці теми взаємопов’язані. Дуже важливо обмінюватися інформацією та шукати діалог.

А де найсерйозніший виклик для боротьбі зі СНІДом: дослідження, фінансування чи боротьба з упередженнями?

Гадаю, найпродуктивнішим є подолання стереотипів, оскільки в цьому є ключ до успіху. Головним же викликом залишаються дослідження. Я досі не бачу жодного прориву. Ми вітаємо кожен крок вперед й підтримуємо його. Але гадаю, що прогрес у дослідженнях - це такий собі двосічний меч. Є побоювання хибної реакції людей, які можуть подумати, що СНІД більше не є небезпечним. А це не так. СНІД та інші хвороби, що передаються статевим шляхом, завжди будуть небезпечними, на їхнє лікування завжди необхідні будуть високі кошти. Нам необхідно зосередитися на запобіганні й одночасному подоланні упереджень.

Однак у часи економічної нестабільності фінансування теж стає проблематичним. Який внесок робить Німеччина?

Німеччина веде дуже активну міжнародну діяльність. Наш внесок, зокрема, полягає у підтримці проектів. На мене справили особливе враження слова нового президента Світового банку Джима Йон Кіма. Він говорив не лише про СНІД, а про інформаційні кампанії загалом. Необхідна боротьба з бідністю та освіта. Все це взаємопов’язано. Він сказав, що не треба щоразу вигадувати нові програми, одна за іншою, необхідне краще налагодження контактів та співпраця між різними інстанціями. Я хотів би підтримати цю ідею.