Німецький експерт про звіт щодо МH17 та відповідальність РФ

DW: Пане Гартвіґ, Нідерланди та Австралія офіційно поклали відповідальність за збиття літака рейсу МH17 на Росію, спираючись на результати розслідування у справі. Наскільки це критично для самої Росії?

Маттіас Гартвіґ: Звісно, позиції Росії стали критичнішими через висновки міжнародної комісії, які називають Росію відповідальною за збиття пасажирського літака. Утім, це ще не обов'язково означає якісь наслідки для Росії у тому сенсі, що встановлені факти передаються на розгляд суду, який, однак, не зобов'язаний їх сприймати за чисту монету. Теоретично кажучи, якщо у підсумку будуть оформлені кримінальні провадження, то суди, зокрема суди національної юрисдикції, не матимуть зобов'язання брати ці матеріали до уваги. Хоч і слід очікувати, що вони будуть так чи інакше залучені до справи. Але й інша сторона може намагатися довести, що звіт було підготовлено некоректно, на що суд може запросити подальші експертні оцінки.

Уряд Нідерландів заявляє про наміри звернення до міжнародного суду чи якої-небудь міжнародної організації. Чи мається на увазі спеціально створений міжнародний трибунал або ж якийсь інший майданчик?

Так, про це раніше говорили, але створити такий трибунал можна лише із санкції Ради Безпеки ООН. Але досі Росія всіляко опиралася цьому, маючи, що очевидно, свої причини. Тож не думаю, що варто розраховувати на те, що буде створений трибунал на кшталт Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії чи Руанди. З політичних причин, гадаю, розраховувати на це не варто. Інше питання, чи саме це є бажаним варіантом.

Якою ж тоді може бути альтернатива, якщо Росія опирається створенню спеціального трибуналу?

Звісно, зацікавлені країни можуть створити власний трибунал, але Росія як держава не підпорядковується його юрисдикції й не зобов'язана виконувати рішення. Лише незначна кількість країн підкоряється юрисдикції міжнародного суду ООН. Тож до розгляду там може дійти лише у разі, якщо може бути доведено порушення міжнародних конвенцій і якщо передбачено, що спори щодо цих конвенцій автоматично підлягають розгляду міжнародного суду, а також коли держави, які є предметом розгляду, є також учасниками цих конвенцій. Тож, я не впевнений, що за цим механізмом буде можливість притягти Росію до відповідальності. Іншим варіантом було би кримінальне переслідування окремих підозрюваних осіб.

Власне, розслідування Bellіngcat вказало на ймовірну причетність до збиття лайнера російського офіцера ГРУ , тобто названі конкретні прізвища..

Так, але і тут є можливе обмеження - питання недоторканності російських військових при виконанні обов'язків. Це дуже непросте питання з точки зору права. Наприклад, була справа італійців, які застрелили індійських рибалок, прийнявши їх за піратів. Але італійська сторона заявляє про їхній імунітет як військових, індійці його дію заперечують. На мою думку, автоматичного визнання імунітету на рівні міжнародного права не існує. Але навіть якщо недоторканність визнана не буде, тобто притягнення до кримінальної відповідальності дозволене, залишається питання екстрадиції підозрюваних осіб, які перебувають у Росії. Очевидно, що йдеться про громадян Росії. З точки зору російської конституції, екстрадиція власних громадян заборонена. Це не унікальна ситуація, більшість країн континентальної Європи, у тому числі і Німеччина, також застосовують цей принцип, за винятком Європейського ордера на арешт. 

Уряд Нідерландів закликав Росію до діалогу. Але наскільки це важливо для юридичного процесу?

У принципі такий діалог завжди є позитивним, адже дозволяє спільно перевіряти ті чи інші факти та відповідно доходити тих чи інших юридичних висновків. Звичайно, це може перетворитися на діалог глухого з німим. Тоді у цьому немає жодного сенсу. Усе залежить від наявності доброї волі. Я би сказав, що було б краще, якби Росія була ще на ранніх етапах залучена до розслідування. Тоді б можна було їм сказати, "дивіться, ось є докази". Звичайно, тоді інша сторона може використовувати контраргументи, доводячи, чому це чи інше є неможливим і може краще себе захищати. Але я не впевнений, чи було мудрим рішенням тримати росіян на такій відстані від розслідування. 

Ситуацію зі збиттям MH-17 порівнюють із іншими більш чи менш схожими трагедіями сучасної історії, приміром зі збиттям радянським  винищувачем пасажирського літака Korean Aіr Lіnes над Сахаліном у 1983 році або ж терактом над шотландським Локербі. Чи корисним є тут цей попередній досвід?

Я не хотів би проводити тут паралелі з Локербі. Так, такі ситуації справді бували, у тому числі й теракт над Локербі. Про цей теракт ходить чимало легенд. Але факт один: зрештою шотландський суд постановив, що справа має бути переглянута, адже мала місце надзвичайна кількість маніпуляцій, включно з підкупом свідків та визнаних хибних показань. Лівія ніколи не визнавала своєї причетності, але усе ж виплатила компенсації. Але на неї чинився значний зовнішній тиск - санкції мали зберігатися до виплати компенсацій. Тож у Лівії вирішили, що виплатити компенсації буде дешевше, ніж бути позбавленими можливості експортувати нафту. Але Лівія, відносно невелика і вразлива до тиску країна. Лівія це одне, а Росія - щось інше. Тож буде набагато важчим натиснути на Росію так, щоб вона вибачалися і була готовою до сплати компенсацій.