Вебер проти "Північного потоку-2": що думають у Берліні
26 квітня 2019 р.Намір німецького кандидата від правоцентристської Європейської народної партії (ЄНП) на посаду президента Єврокомісії (ЄК) Манфреда Вебера (Manfred Weber) в разі свого обрання зупинити реалізацію проекту газопроводу "Північний потік-2" поставило уряд Німеччини в двозначне становище.
Справа в тому, що Вебер - представник Християнсько-соціального союзу (ХСС), тобто однієї з двох консервативних партій урядової коаліції Анґели Меркель (Angela Merkel) і головний кандидат німецьких консерваторів на майбутніх виборах в Європарламент наприкінці травня. Але, на відміну від нього, канцлерка ставиться до проекту "Північний потік-2" позитивно, нехай і з застереженнями.
Тим часом Вебер виступив із заявою, в якій наполягає, аби питання будівництва нового газопроводу вирішувалося не на рівні окремих країн, у цьому випадку - Німеччини, а на рівні всього ЄС.Як він зауважив у п'ятницю, 26 квітня, в ефірі німецького телебачення, такі проекти як "Північний потік-2" мають бути погоджені з сусідами ФРН, зокрема Данією, Польщею, а також балтійськими країнами та Україною.
"Український вимір" майбутнього газопроводу
На щотижневій урядовій прес-конференції в Берліні цього тижня заступниця речника канцлерки Ульріке Деммер (Ulrike Demmer) спочатку взагалі не хотіла відповідати на запитання про плани Вебера, посилаючись на те, що в її завдання не входить коментування висловлювань кандидата консерваторів на пост голови ЄК.
Але журналісти не заспокоїлися, питали, чи не змінилося і ставлення канцлерки до "Північного потоку-2". Ні, не змінилося, відповіла Деммер, глава уряду Німеччини, як і раніше, вважає спорудження другої черги газопроводу дном Балтійського моря з Росії до Німеччини таким, що відповідає інтересам ЄС і, перш за все, комерційним проектом, який хоч і має політичний вимір.
Політичний вимір - це газовий транзит через Україну, який може виявитися непотрібним після запуску "Північного потоку-2". З огляду на те, що Київ може в цьому разі позбутися і транзитних зборів, і важеля стримування Росії, Берлін наполягає на збереженні українського маршруту доставки газу з Росії до країн ЄС, причому в значних обсягах.
Тому, відповіла Деммер на запитання кореспондента DW, німецький уряд і "підтримує зусилля Єврокомісії, яка намагається знайти рішення проблеми українського транзиту на тристоронніх переговорах з Росією і Україною". Але в чому саме полягає така підтримка, так і лишається незрозумілим.
Чи відповідає "Північний потік-2" інтересам ЄС?
Відповісти на запитання, чому - на відміну від Манфреда Вебера - німецький уряд вважає "Північний потік-2" таким, що відповідає інтересам ЄС, Ульріке Деммер також відразу не змогла. Їй на допомогу прийшла прес-секретарка міністерства економіки і енергетики Анніка Айнгорн (Annika Einhorn).
"Ми зацікавлені в тому, щоб потреби Німеччини та Євросоюзу в газі були задоволені й надалі, а потреби ці будуть зростати, - заявила вона. - У тому числі, тому що Німеччина вирішила відмовитися від атомної та вугільної енергетики".
При цьому сказати, що світ для Берліна зав'язаний на російському трубопровідному газі, не можна. Потреби Німеччини в газі, які постійно зростають, мають намір задовольняти різними шляхами, в тому числі, нагадала Айнгорн, за рахунок імпорту зрідженого природного газу, для прийняття танкерів з яким будуть побудовані спеціальні термінали.
Захисники природи не заперечують
Немає заперечень до проекту "Північний потік-2" і у німецького міністерства з охорони навколишнього середовища, яке зазвичай вкрай стримано ставиться до великих і екологічно ризикованих інфраструктурних проектів.
Цього ж разу, як заявив прес-секретар цього відомства Ґабріель Гауфе (Gabriel Haufe), "німецькі служби, що відповідають за дотримання екологічних норм, були приємно здивовані тим фактом, що фірми-учасниці реалізації проекту надали дуже велику і детальну документацію, продемонструвавши таким чином високий рівень інформаційної прозорості".