Нові таємниці маски Тутанхамона
21 грудня 2015 р.Відколи розкопали золоту маску фараона Тутанхамона, а це майже сторіччя тому, відвідувачі з усього світу приїздять до Єгипетського музею в Каїрі, щоб подивитися на знамениту реліквію. Символ стародавнього Єгипту став одним з найвідоміших у світі витворів мистецтва.
У серпні 2014 року технічні працівники Єгипетського музею в Каїрі допустили прикру недбалість: при заміні у музейній вітрині лампочки, що перегоріла, вони випадково збили бороду на посмертній масці Тутанхамона. У паніці невдахи приклеїли частину маски, котра відлетіла, нерозчинним клеєм.
Як пізніше з'ясувалось, це була не зовсім розумна ідея. "Вони не закріпили бороду на старому місці, тож вона дещо нахилилась вліво, - розповів у розмові з DW археолог, Крістіан Екманн. - Крім того, клей було нанесено на підборіддя й бороду недбало - так, що його було видно. У січні 2015 року про це довідалась преса, спалахнув скандал".
Екман є відомим реставратором, працює в дослідницькому інституті Римсько-Германського центрального музею археології в Майнці. Саме йому Єгипетський музей у Каїрі доручив реставрацію маски, віком понад 3300 років.
Невдала склейка спричинилася до відкриттів
У музеї побоювались, що цінному єгипетському артефакту завдано невиправної шкоди. Але Екманн заспокоїв: усе можна відновити. Більше того, як з'ясувалось під час реставраційних робіт, те, що могло стати катастрофою, виявилось безпрецедентною можливістю провести ґрунтовне дослідження маски. А це може допомогти розкрити найстаріші таємниці стародавнього Єгипту.
Тутанхамон, єгипетський фараон вісімнадцятої династії, який помер приблизно у віці 19 років, став знаменитим завдяки відкриттю його гробниці - її майже недоторканою знайшов у Луксорі британський археолог Говард Картер у 1922 році. На відміну від інших гробниць фараонів, вщент розграбованих за багато років, у могилі Тутанхамона знайшли близько трьох тисяч артефактів, зокрема й 11-кілограмову маску.
Після кількох місяців підготовки, у жовтні 2015 року німецько-єгипетська команда реставраторів розпочала працювати безпосередньо з маскою. Перший виклик, що перед нею постав - зняти бороду. За допомогою невеликих дерев'яних стрижнів, щоб не пошкодити золото, реставратори почали знімати шари клею. Під час роботи під епоксидною смолою знайшли інші типи клею.
Це дозволило Екманну дійти такого висновку: "Борода була пошкоджена не лише тепер, її відламали ще раніше, коли Говард Картер знайшов маску. Коли після розкопок маску привезли до музею, то бороду приклеїли не відразу, а лише - 1946 року". Німецький експерт ще не може однозначно сказати, чи це була єдина спроба приклеїти бороду, чи таких спроб після 1946 року було кілька.
Правило №1: реставраційні роботи не повинні бути незворотніми
Після двох тижнів копіткої роботи, команда реставраторів успішно відклеїла бороду. Тепер Екманн і його колеги шукають методу, як знову прикріпити бороду до маски. "Головна ідея для нас полягає в тому, щоб бороду прикріпити так, аби її знову можна було зняти. Це основний принцип реставрації, - говорить Екманн. - Щоразу, коли ви втручаєтесь в оригінал, спробуйте зробити це таким чином, щоб у разі потреби все можна було повернути, як було".
Хоча пошкодження маски шокувало багатьох, Екманн говорить, що подібні випадки доволі поширені. За його словами, таке "може трапитися будь-де в будь-якому музеї світу" й особливо з давніми реліквіями, як-от маска Тутанхамона. Власне проблемою в цьому конкретному випадку було таке поспішне приклеювання елементу, що відвалився. "Я їх добре розумію, вони думали, що треба швидко прикріпити бороду,адже боялися, що хтось раптом побачить маску без бороди, і всі цікавитимуться - що сталося",- веде далі Екманн.
Директор Єгипетського музею в Каїрі Халед Анані погоджується з німецьким експертом. "Гадаю, проблема в тому, що маску відновлювала одна людина, а будь-яке відновлення має робити команда реставраторів під наглядом керівника відділу".
Комітет музейних працівників та археологів з усього світу на своїй зустрічі в березні цього року вирішив точніше розписати принципи проведення реставраційних робіт: перед початком реставрації має бути ретельно спланований кожен крок, а рішення повинні ухвалюватись на основі консенсусу.
Унікальна можливість дослідити маску Тутанхамона
Тим часом Екманн і його команда проводять наймасштабнішу експертизу маски Тутанхамона від моменту її відкриття.
"Це справді прекрасна можливість дізнатися більше не лише про маску Тутанхамона, а й про вісімнадцяту єгипетську династію, технології та торговельні зв'язки, ювелірну та склярську майстерність того часу, - говорить Саліма Ікрам, археологиня й професорка єгиптології Американського університету Каїра. - Тепер ми можемо краще зрозуміти, які матеріали використовувались, були вони завезені чи виготовлені на місці. Ми більше дізнаємось і про технології, які були доступні в ті часи". За її словами, це також дозволить з'ясувати, чи зазнала маска якихось змін з моменту виготовлення.
На крок ближче до Нефертіті
У серпні заява британського єгиптолога Ніколаса Рівза сколихнула археологічну спільноту. На стінах гробниці Тутанхамона він розпізнав ознаки схованого отвору, який, можливо, веде до іншої царської могили, імовірно навіть мачухи Тутанхамона - цариці Нефертіті, місце знаходження поховання якої єгиптологи марно намагаються встановити впродовж багатьох років. Наприкінці листопада після двох днів інтенсивних досліджень у гробниці в Луксорі міністр Єгипту з питань старожитностей заявив про 90-відсоткову вірогідність існування таємних камер.
У зв'язку з такою гіпотезою Рівз не виключає, що поховальну маску Тутанхамона, як і багато інших скарбів гробниці, було зроблено власне для цариці, однак потім, коли несподівано помер юний Тутанхамон, ці речі використали з іншою метою. Британський археолог навіть вважає, що на маску спочатку нанесли ім'я Нефертіті, а вже згодом зверху написали ім'я Тутанхамона. Якщо це так, то таку маніпуляцію може допомогти виявити дослідження Екманна.
Після завершення реставрації маски Екманн планує опублікувати результати свого дослідження. І якими б вони не були, він заявив, що не забуде про ту "велику відповідальність і честь", що йому забезпечила можливість працювати з визначною пам'яткою.
Попри професійну звичку до раритетів, німецький реставратор визнав, що був глибоко зворушений, побачивши вражаючу реліквію, але водночас додав: "Ти, однак, не маєш часу на такі емоції. Зрештою, мені потрібно вирішити проблему, яким чином повернути маску до експозиції. Адже на неї чекають як туристи, так і єгипетський народ".