Нова енергетична стратегія ЄС та інтереси України

Енергопостачання в Європі мусить бути конкурентноздатним та надійним, сказав Баррозу. А це можливо лише за умови спільних дій усіх країн-членів ЄС. Нині ж ситуація така, що кожна країна провадить свою власну енергетичну політику. А це аж ніяк не відповідає викликам часу, каже голова Єврокомісії:

„Європа не може дозволити собі й надалі провадити 25 різних та нескоординованих енергетичних політик. ЄС має потенціал для того, щоб досягти успіху в цій сфері, а також необхідні для цього інструменти. Якщо ж потенціал та інструменти вже є, то нам потрібна тепер лише політична воля.”

Воля провадити спільну енергетичну політику. Чи це бажання є, буде видно наступного тижня, коли міністри економіки ЄС обговорюватимуть представлений у середу в Брюсселі документ. Після них дебатуватимуть також глави держав та урядів країн-членів спільноти на саміті ЄС наприкінці цього місяця. Власне, саме вони на зустрічі восени доручили брюссельським установам розробити європейську енергетичну стратегію. Єврокомісія на це відповіла: залежність від газу та нафти слід зменшити, відновлювальні енергоносії активніше використовувати, при цьому слід вести дебати щодо всіх видів енергії, в тому числі атомної. Жозе Мануел Баррозу:

„Це правда, існують відмінності серед країн-членів ЄС. У нашому документі сказано цілком чітко, що дебати повинні вестися також про атомну енергію. Ми не можемо ухвалювати щодо цього жодних табу.”

Однак остаточне рішення, застосовуватимуть атомну енергію чи ні, кожна країна й надалі вирішуватиме для себе окремо. Баррозу також піддав критиці країни-члени, які, як Іспанія чи Франція, намагаються захистити свої національні енергетичні підприємства від закупників. Економічний націоналізм, особливо в енергетичному секторі, є особливо шкідливим, вважає Баррозу:

„Ми повинні і навіть мусимо протистояти будь-яким формам економічного націоналізму, особливо в енергетичній сфері. Нам потрібно використовувати переваги внутрішнього європейського ринку, тому ми не можемо далі опікуватися 25 міні-енергетичними ринками, так, як ми це нині маємо.”

Тим часом, новий документ Європейської комісії, що визначає стратегію енергозабезпечення країн-членів ЄС, не зменшує ролі України як партнера Євросоюзу в енергетичній сфері. Про це в інтерв’ю “Німецькій хвилі” наголосив речник Європейської комісії з енергетичних питань Ферран Тарраделлас-Еспуні. Він зауважив, що новий документ не був напряму викликаний зимовою газовою суперечкою між Росією й Україною:

“Країни ЄС доручили розробити цей документ ще перед кризою. Це сталося на саміті в передмісті Лондона Гемптон Корт у жовтні 2005 року, а також у грудні 2005 року - на останньому саміті ЄС, який пройшов за головування Великобританії. Звичайно, українсько-російська криза лише підкреслила проблеми, які може викликати енергозалежність. А енергозалежність і безпека постачання енергії якраз і є однією з центральних тем документу,” – підкреслив речник Європейської комісії з енергетичних питань.

Одначе наголос, який робиться в документі на диверсифікації джерел енергії для ЄС, не означає спроб відмовитися від транзитних послуг України. Тарраделлас-Еспуні підкреслив, що Росія залишатиметься важливим постачальником газу для ЄС, а транзит і надалі здійснюватиметься головним чином через Україну. Диверсифікація більше розглядається як альтернатива поставкам у час криз. Тобто йдеться про розбудову й нагромадження запасів газу в газосховищах і тому подібне. Але це не значить, що ЄС змінюватиме постачальників. На питання, чи відіграватиме Україна важливу роль у майбутній енергосистемі ЄС, Тарраделлас-Еспуні відповів:

“Скажу навіть більше: Україна є сусідом ЄС. Нині проводиться політика з метою досягти пан-європейської угоди, яка встановить спільні правила з країнами-сусідами. З Україною ЄС підписав меморандум взаєморозуміння та співпраці в галузі енергетики. І виглядає на те, що взаємини між ЄС та Україною залишатимуться близькими й дружніми, якими ми, власне, хочемо їх бачити”.