Доля євро

Коли йдеться про нерівновагу, насамперед згадується приклад своєрідного симбіозу США та Китаю. Азіати продають американцям величезну кількість товарів, а на зароблені гроші купують американські облігації, щоб фінансувати борги США. У цьому контексті німці певною мірою виступають такими собі китайцями поміж європейців. Саме в такій нерівновазі багато хто вбачає важливу причину боргової кризи.

Ризикована нерівновага

Рольф Ланґгаммер, віце-президент Інституту світової економіки у Кілі, дотримується іншої точки зору: «Нерівнoвага – це відображення дуже різної економічної конкурентоздатності. Ми бачили, що середземноморські країни у єврозоні реально здійснювали ревальвацію». Це означає, що зарплати там значно зросли, що стало наслідком економічного буму, якому посприяли низькі відсоткові ставки.

«До заснування валютного союзу відсотки були дуже високими, оскільки існували побоювання, що в цих країнах може статися девальвація», - каже Юрґен Маттхес із Інституту німецької економіки. А коли Італія, Португалія, Греція, Іспанія зазнають девальвації, то це означає для інвесторів шалені грошові втрати. Зі вступом до валютного союзу ці ризики відпали. Відсоткові ставки для країн з периферії єврозони різко знизилися. «Цю весільну премію у багатьох країнах, на жаль, просто спожили, замість того, щоб інвестувати», - зауважує економіст Ланґгаммер. В Іспанії, наприклад, сформувалася бульбашка на ринку нерухомості.

Натомість Німеччина 2010 року здійснила зміни у своїй соціальній системі та на ринку праці. Профспілки наступили на горло власній пісні про збільшення зарплат. Усе це призвело до того, що «ми в середині єврозони маємо країни, чия валюта недооцінюється, як у Німеччині, та країни, чия валюта переоцінена, наприклад, у Греції та Іспанії», - каже Йоахім Старбатті, професор економіки з Тюбінгена. До того ж відрив Німеччини від решти країн єврозони стає дедалі більшим. Інакше кажучи, євро як валюта спільноти не лише не в стані подолати розбіжності у єврозоні, а навпаки: «Жорсткі валютні пріоритети у єврозоні посприяли виникненню ще більшої нерівноваги у ній», - сказав Маттхес в інтерв'ю DW.

З переходом на євро все змінилося

Коли ще не було євро, то такі країни, як Греція, Італія, іноді також Франція могли користатися надійним засобом: вони девальвували свою валюту, що робило ціни на їхню продукцію привабливішими, таким чином стимулювали експорт і вирівнювали дисбаланс». «Євро позбавив країни можливості реагувати на таку нерівновагу змінами курсу», - пояснює Рольф Ланґгаммер.

Тому вони мусять вдаватися до внутрішньої девальвації і зменшення зарплат. Хоча в Греції упродовж минулих років уже було суттєво скорочено зарплати, нове дослідження Goldman Sachs все одно бачить подальшу потребу девальвації на 30 %. Португалії потрібно 35%, Іспанії та Франції 20% девальвації, аби досягнути наближеного до Німеччини рівня конкурентоздатності.

Паралельно з цим потрібно здійснити структурні реформи, пов'язані з ліквідацією привілеїв і можливою втратою робочих місць. Для тих, кого це зачіпає, такі реформи часто не менш болючі, ніж скорочення зарплат. Крім того, результати таких змін стають помітними лише за кілька років.

Хто платить за нерівновагу

Тим часом посилюється тиск на Німеччину, аби вона зробила свій внесок у те, щоб єврозона стала більше урівноваженою та менше вразливою для кризи. Частково це вже зроблено - завдяки вищим зарплатам. Наступним внеском могло б стати зростання інфляції у Німеччині. Але висока інфляція призвела б до подорожчання німецьких товарів, зробивши країну менш конкурентоздатною. Упродовж чотирьох років Європейський центральний банк фінансує нерівновагу у валютному союзі. Він купує державні облігації країни, які загрузли в боргах, та забезпечує насамперед банкам у південних країнах безмежну ліквідність.

У довготривалій перспективі це не дуже добре, як засвідчує китайсько-американський симбіоз. Китайці продовжують старанно експортувати у США, але водночас мусять споглядати, як їхні доларові запаси тануть завдяки грошовій політиці американців. Німеччині загрожує схожий розвиток подій, якщо країни єврозони і надалі демонструватимуть різнобій.