Наталка Сняданко: Неминуче зло

Питання про те, де починається і на чому закінчується корупція у школі, - настільки ж риторичне і філософське, як і питання про роль корупції в українському житті взагалі. Чимало виявів корупції як у школі, так і у повсякденному житті настільки звичні і традиційні, що багато хто не бачить у цьому нічого поганого. Квіти для вчительки на перше вересня - це корупція чи знак вдячності? А подарунки від батьківського комітету на день вчителя? А збір коштів "у фонд школи" чи "у фонд класу"? А репетиторство, без якого у сучасній школі фактично неможливо отримати ні знання, ні високі оцінки?

Скажімо, сам факт існування батьківських комітетів майже ні в кого не викликає заперечень. Батьки з жахом чекають моменту, коли їм доведеться взяти на себе ці малоприємні обов'язки, але відкрито проти не виступають, адже бояться, що це відобразиться на успішності дитини.

- Батьківські комітети - це потрібна річ, це ж не те саме, що носити вчителям подарунки за оцінки, - каже знайома мама.

- Чому не те саме? - питаю я.

- Ну як, коли батьківський комітет заносить вчителю подарунок на 8 березня, це ж від усього класу, тут ніхто в індивідуальному порядку не матиме користі для себе. А коли ти домовляєшся із вчителем про оцінки для своєї дитини - ось це справді корупція.

- А якщо батьківський комітет заніс подарунки лише частині вчителів, а ті вчителі, кому подарунки не занесли, поставили дітям погані оцінки за ведення зошитів, що тоді?

- Це нічого спільного з корупцією не має. Може, діти і справді погано вели зошити. Хто знає? До того ж, що ми можемо зробити? Це ж не ми створили таку систему. Ми - просто її жертви.

Корупція. Колективні форми

Уявити собі шкільне життя без батьківських комітетів в українській школі, доволі складно. Тому після того, як створення таких комітетів було заборонено, їх переназвали і все залишилося, як було. Адже батьківські комітети - річ потрібна.

Тільки от для чого? І чому таких комітетів не створюють у школах за кордоном, якщо це так потрібно? Потрібно зібрати гроші на похід дітей у музей? Чому би батькам просто не дати кожній дитині необхідну суму, про що класний керівник може написати у групу у вайбері? Потрібно купити нові штори? Можна оголосити на батьківських зборах про таку потребу і спитати, чи є бажаючі профінансувати це добровільно. Хтось хоче привітати вчителів із тим чи іншим святом? Навіщо збирати гроші з цілого класу, чи не простіше робити або не робити це в індивідуальному порядку?

Як на мене, саме такі "колективні" форми узвичаєної корупції найважче подолати. Адже кожен, хто домовляється з вчителями про оцінки чи поблажки своїй дитині, не сумнівається - це незаконно. І якщо робить це, то має нечисте сумління або принаймні свідомий того, що чинить не зовсім чесно. А якщо збирають гроші з усіх, то яка ж це корупція? Hавпаки, порушниками правил є ті, хто здавати кошти відмовляється. І тоді їх карають громадським осудом, поганими оцінками для дітей, або і ще гірше, як у нещодавно нашумілій історії з тортом для дітей, якого демонстративно не давали скуштувати дівчинці, чия мама не здала грошей.

Хто винен?

Коли мій старший син ще ходив до дитсадка, до платної і доволі недешевої на той час групи, створеної на базі державного садочка, я одного дня раптом довідалася, що частина батьків вирішила доплатити виховательці за те, що вона навчить дітей читати, бо це вимагається під час вступу до школи. Вихователька погодилася і годинами займалася  лише з цими вибраними дітьми, а решта дітей робили, що хотіли. І це при тому, що всі батьки доплачували за "розвиваючі ігри", "підготовку до школи" тощо. Коли я обурилася, чому було не домовитися з вихователькою, щоб вона займалася відразу з усіма дітьми, інші батьки лише знизали плечима, мовляв, вихователька не зобов'язана. Адже це школа вимагає, щоб діти вміли читати, а програма дитячого садка на це не розрахована. Це був мій перший досвід цього ірраціонального шкільного світу, коли перебування дитини у навчальному закладі - це просто перебування, за навчання потрібно доплачувати окремо, самостійно довідуючись, що ж саме потрібно вивчити.

Далі, у школі, з виявами такої ірраціональності доводилося стикатися постійно. Адже ті самі активні батьки з перших днів навчання домовляються з вчителькою, щоб вона залишалася після уроків робити з дітьми домашнє завдання. А ті, з ким не залишаються, вкрай рідко мають шанси отримати хороші оцінки. Навіть якщо стараються і вчаться. І не лише тому, що оцінки їм занижують. Дуже часто вчителі просто працюють на уроках так, щоб без репетиторства діти не мали шансів засвоїти матеріал. Що роблять батьки? Чемно наймають репетиторів. Як правило, тих же вчителів. Щоб не платити двічі - спершу за знання, потім - за оцінки. Чи корупція це? Більшість однозначно ствердить, що ні, адже репетиторство існує всюди, не лише в Україні. І річ справді не у тому, що хтось наймає репетиторів. Проблемою є те, що без репетиторів засвоїти програму української школи неможливо навіть, якщо ти вундеркінд. Бо репетиторство - це частина бюджету, на який вчителі твердо розраховують, а батьки терпляче це підтримують. І кожен хоче як краще.

Кого не навчили чи хто не навчив?

Але буває і так, що вчитель займається з дитиною додатково, щотижня, цілий рік. Індивідуально, за домовлену оплату. На запитання батьків про те, як просувається навчання, хвалить дитину, не сигналізує про жодні проблеми. А у кінці року ставить оцінку нижчу за попередню, пояснюючи це тим, що "дитина розумна, може вчитися, але не витягує на хорошу оцінку, бо має прогалини у знaннях".

І це вже якийсь зовсім ірраціональний вимір тієї ж таки напівузаконеної корупції. Як це повинні розуміти батьки: знання я продаю окремо, а оцінки - за іншим прейскурантом? Чи просто: я беру гроші за проведені додаткові уроки, а не за результат від цих уроків. Але у чому ж тоді полягає відповідальність учителя, який не може навчити у класі, пояснюючи це об'єктивними причинами: забагато учнів, заскладна програма, замала зарплатня тощо. Але якщо вчитель не може навчити й індивідуально, коли є і умови, і достойна оплата, що робити тоді?

Так ми і потрапляємо у це замкнуте коло: батьки хочуть як краще і збиваються з ніг, збираючи гроші на подарунки, солодкі столи, додаткові книжки, зошити, штори, проектори, дошки, парти, унітази тощо, наймають репетиторів, які займаються до школи, у школі, після школи. Вчителі теж хочуть як краще і займаються з усіма бажаючими індивідуально до уроків, після уроків, у вихідні, щоб заробити репутацію хорошого вчителя, ну і просто... заробити. А результат? Відомий. Діти просиджують у школі 6-7 годин обов'язкових уроків, частина з яких - це буквально лише відсижування. А потім ще стільки ж часу у них займають уроки "додаткові", на яких вчителі вже намагаються їх чогось навчити. Далі - заняття самостійні.

А потім - лише взаємне здивування усіх учасників цієї заплутаної гри, мовляв, ми усі так старалися, а в результаті усі розчаровані: діти втрачають інтерес до навчання, вчителі незадоволені оплатою і умовами своєї праці, батьки незадоволені результатами цієї праці, країні катастрофічно бракує кваліфікованих кадрів, а навчити їх немає кому. Усі визнають існування проблеми, усі готові її вирішувати. Але справа чомусь не рухається з місця.