Наскільки безпечно почуваються євреї в Німеччині

Лєна Штайн запалює цигарку перед перед тим, ніж заговорити. На питання, чи вона, будучи єврейкою, досі почувається в безпеці у Німеччині, студентка з Франкфурта-на-Майні не може просто сказати "так" чи "ні". "Це надто складна тема", - каже вона, випускаючи клуби сигаретного диму в морозне зимове повітря.

Юліан-Хаїм Суссан каже, що має звичку робити "контрольний погляд" через плече. "Хоча у порівнянні з іншими європейськими країнами Німеччина чи не найбезпечніша з точки зору євреїв, - каже він. - У політиці тут дуже обачливі та не допустять спалаху антисемітизму". Тим не менш, розмови й дискусії про те, чи можуть євреї почуватися в Німеччині безпечно й надалі, доходять і до нього, зізнається чоловік.

Побоювання ісламських фундаменталістів

Суссан - рабин у Франкфурті-на-Майні. Єврейська діаспора там - одна з чотирьох найбільших у Німеччині й налічує близько семи тисяч людей. Єврейські заклади - дитячий садок, школа, молодіжний центр, спортклуб, кладовище - стали органічною частиною міста, як і будівлі інших конфесій. "Франкфурт - мультикультурний, думаю, тут кожен живе за власними вподобаннями, але водночас ми всі живемо тут разом", - описує Суссан враження від життя у місті із 700 тисячами мешканців. "Нас тут підтримують та захищають", - каже рабин. Проте він часто уважно роззирається довкола, особливо на прогулянках з родиною та коли носить кіпу. Суссан наголошує, що останнім часом робить це дедалі менше через страх перед праворадикалами, скільки через побоювання щодо "ісламістських фундаменталістів".

Підґрунтя таким побоюванням додає і випадок у Марселі, на півдні Франції, де на початку січня цього року викладача єврейської школи поранили ножем прямо на вулиці. Нападники заявили, що підтримують терористичну організацію "Ісламська держава", повідомлялося тоді в ЗМІ. Троє нападників вигукували при цьому антисемітські лозунги.

"Ми, євреї, не раз мусили тікати"

Те, що молоді мусульмани можуть частіше ставати на стежину радикалізації так само і в Німеччині, франкфуртський рабин Суссан не виключає. Попри те, що в цілому до мігрантів він відкритий. "Ми справді опинилися у незручному становищі", - каже Суссан.

З одного боку, забезпечити житлом і притулком людей, які втікають від війни і терору - першочергова задача для всіх людей, пояснює ребе: "Ми, євреї, за нашу історію не раз мусили тікати, і знаємо, що це означає". Тим не менш, він також розуміє і тих, хто з обережністю дивиться на новоприбульців. "Деякі з них зростали із образом світу, у якому Ізраїль та євреї - вороги", - додає Суссан. Тому задача німецького суспільства, на думку рабина, - схилити цих людей до позиції більшості, яка не є радикальною.

Мешканець Оффенбаху Мендель Гуревич і його сини розповідають, що майже щодня стикаються з агресією на вулицях, особливо з боку молодих людей арабського походження. "Правильно, що ми приймаємо біженців, - роз'яснює ребе. - Та ми не взяли до уваги того факту, що вони походять з країн, де їх виховували в антисемітських традиціях. До цього ми не були готові". На його думку, самої лише інтеграції для усунення цих упереджень замало. "Цим людям необхідно роз'яснити, що у Німеччині немає місця для антисемітизму".

Тієї ж думки дотримується і Даніель Нойман, директор єврейської громади міста Дармштадт. "Це наш моральний обов'язок - допомогти людям, які втікають з батьківщини", - погоджується і він, але додає: проблеми для євреїв у Німеччині та Європі у зв’язку з масовою міграцією не виключені. "Радикалізм так просто не зникає з голів і думок людей", - каже Нойман. Та ще більше його хвилює ризик об'єднання ісламістських радикалів з ультраправими рухами в Німеччині. "Ми вже бачили в минулому, що це можливо, - пояснює Нойман. - У цих груп є щось спільне: упередження та ненависть до євреїв".

Краще зняти кіпу

Студентка Лєна Штайн не вірить, що біженці самі по собі можуть стати загрозою безпеці євреїв у Німеччині. "Власне, ці люди й самі втікають від терору та війни, хочуть жити у мирі та спокої та не бути під постійним тиском з боку фундаменталістів", - каже 25-річна жінка. У будь-якому разі, Лєна не відчуває себе в небезпеці на вулицях Франкфурта. "Але ж на мені й не написано, що я єврейка", - відзначає вона. Такої ж думки і Нойман: "Поки з нашого вигляду одразу не зрозуміло, що ми євреї, є лише певний неспокій, проте не страх".

Лєна також не вважає, що вона чи діти з її родини можуть бути в небезпеці у якомусь із закладів єврейської громади. "Там дуже добра охорона, можна відчувати себе у повній безпеці", - каже вона. Утім, додає, що провокувати радикалів теж не потрібно. Тож на запитання, чи варто євреям носити кіпу на вулиці, жінка відповідає: "Ні".

У Юліана-Хаїма Суссана інша думка. "Ми в Німеччині маємо право бути вільними". Він носить кіпу скрізь, вважає, що є звичайним елементом картини міста. Як і традиційна мусульманська хустка (хіджаб)? "Так само, як і хіджаб", - відповідає рабин.