Скандали з німецькими політиками та їхні наслідки

Для його однопартійців ця новина стала шоком, особливо на тлі підготовки до важливих виборів до парламентів трьох федеральних земель, що мають відбутися за півтора тижня. Як стало відомо у середу, 2 березня, депутат Бундестагу від опозиційної партії "Союз 90/Зелені" Фолькер Бек склав з себе повноваження представника фракції з внутрішньої політики та питань релігії, а також голови німецько-ізраїльської депутатської групи. За кілька годин до цього в пресу потрапила інформація про те, що напередодні ввечері поліція під час перевірки автотранспорту у Берліні знайшла у 55-річного політика наркотики. Повідомляється про 0,6 грама "речовини наркотичної дії". За деякими даними, це сильнодіючий наркотик crystal meth (метамфетамін "Кристал").

Можливо, це - кінець кар'єри політика, який мав репутацію борця за права сексуальних менших, у тому числі й в Росії. Експерти вважають, що до суду справа не дійде, адже кількість вилученого наркотику занадто мала. У будь-якому разі, інцидент нагадав про інші скандальні історії, коли німецьким політикам доводилось йти з посади через "помилки молодості", людські слабкості чи занадто тісні зв'язки з бізнесом.

Плагіат

За останні роки кілька відомих німецьких політиків були змушені залишити свої пости після звинувачень в плагіаті при написанні докторських дисертацій. Першим і найбільш відомим у цьому переліку став член партії Християнсько-демократичний союз (ХДС) Карл-Теодор цу Ґуттенберґ, котрий 2011 року, тобто на момент виявлення плагіату був міністром оборони.

Він був надзвичайно популярним молодим політиком, йому навіть провіщали крісло канцлера. Але скандал з плагіатом поставив хрест на його кар'єрі, цу Ґуттенберґ виїхав до США, де мешкає й по сьогодні.

Минув рік і через звинувачення в плагіаті при написанні дисертації пішла у відставку федеральна міністерка освіти Аннете Шаван, теж член партії ХДС. Вона спробувала повернути титул доктора наук через суд, але, врешті, відмовилась від подальшої боротьби. З 2014 року Шаван - посол Німеччини у Ватикані.

Президентський скандал

Найгучнішим скандалом останніх років була історія довкола тодішнього федерального президента Німеччини, також члена ХДС, Крістіана Вульфа. Усе почалося наприкінці 2011 року з обвинувачень у тому, що він начебто відпочив за рахунок знайомого бізнесмена. У пресі висували дедалі більше нових, інколи просто абсурдних звинувачень.

Історія отримала несподіваний поворот, коли стало відомо про телефонний дзвінок Вульфа шеф-редакторові бульварної газети Bild. Президент у жорсткій формі ніби вимагав не публікувати матеріали, які його дискредитували. Його звинуватили у спробі тиску на пресу, але юридичних наслідків цей інцидент не мав. У результаті Вульф пішов у відставку, а через кілька років суд зняв з нього звинувачення в корупції. У політику колишній президент не повернувся.

Допомога друзів з бізнесу

Випадків, коли допомога "друзів з бізнесу" змушувала німецьких політичних діячів з різних партій йти у відставку, за останні два десятиліття було чимало. 1991 року прем'єр федеральної землі Баден-Вюртемберг Лотар Шпет був змушений залишити свій пост, коли стало відомо про оплачену одним бізнесменом його закордонну відпустку.

Схожа історія трапилась два роки тому з баварським прем'єром Максом Штрайблем. 1999 року пішов у відставку глава уряду Нижньої Саксонії Ґергард Ґлоґовські, весілля якого частково профінансували спонсори.

2002 року свій пост у уряді канцлера Ґергарда Шредера втратив міністр оборони ФРН Рудольф Шарпінґ. З його іменем були пов'язані кілька скандалів. Шарпінґа звинувачували у зв'язках з одним відомим піарщиком та лобістом, а також критикували за фотосесію з його дружиною на Майорці, у той час коли Бундесвер готувався до проведення операції в Македонії.

Занадто швидкий міністр транспорту

Хоч звинувачення чи підозри в корупції у Німеччині найчастіше призводять до відставки політиків, для цього бувають й інші причини. Так, міністр транспорту в уряді землі Північний Рейн-Вестфалія Олівер Віттке у 2009 році залишив свій пост через занадто швидку їзду.

Поліцейський радар зафіксував, як лімузин міністра мчав зі швидкістю 109 кілометрів за годину, що вдвічі перевищує допустиму норму. Міністр на два місяці втратив права та заплатив штраф. Зараз Віттке - депутат Бундестагу.

Преміальні мілі

Понад десять років минули відтоді, як два відомих німецьких політики пішли у відставку через скандал з так званими преміальними мілями авіакомпанії Lusthansa. Це було 2002 року, політиків звали Джем Оздемір, депутат Бундестагу від "Зелених", та Ґреґор Ґізі, віце-бургомістр Берліна від Партії демократичного соціалізму (ПДС) - спадкоємця колишньої СЄПН.

Обидва використали зароблені у робочих поїздках бонуси для приватних польотів. Крім того, з'ясувалось, що Оздемір узяв приватний кредит в одного відомого лобіста. Юридичних наслідків не було, але обидва політики пішли у відставку. Утім, кінцем політичної кар'єри це для них не стало.

Ґізі скоро повернувся в політику, став одним з лідерів нової Лівої партії, заснованої на базі ПДС. Він десять років обіймав пост глави фракції у Бундестазі, залишивши його 2015 року. Оздемір був депутатом Європарламенту, згодом знову був обраний в Бундестаг, а зараз співголовує у партії "Зелених". За іронією долі, саме Оздемір закликав якомога швидше розслідувати звинувачення проти свого колеги по партії Фолькера Бека.