Нано: необмежені можливості, непередбачений ризик

Наприклад, відділ із спортивним нано-одягом, що не промокає та відштовхує бруд. Навіть якщо вам заманеться поганяти м’яча під дощем, майка та кросівки залишатимуться білими. Далі: бізнес-сорочки та краватки з „ефектом лотосу”, до яких теж нічого не прилипає. Змивайте пролитий кетчуп хоч кока-колою – плям на наноструктурній тканині так і так не залишиться. До речі, про кетчуп. Він сам витікає з пляшки до останньої краплини - без трясіння та стукання, бо містить наночастинки діоксиду кремнію. На полицях із харчовими продуктами могли б стояти й добре знайомі нам пакети з сіллю-екстра, що за будь-якої вологи не береться грудками. Або різні світлі підливи до салатів, що своїм апетитним кольором завдячують нанодомішкам діоксиду титану, тобто титановим білилам. Останні містяться і в нано-кремах від сонця. „Із звичайними – жодного порівняння”, - запевняє керівник дуйсбурзького хімічного підприємства Sachtleben професор Вольф-Дитер Ґриблер:

„Спочатку це наче біле молочко, але, дивіться, коли я втираю його в шкіру, воно стає цілком прозорим. На пляжі ви більше не будете скидатися на клоуна. І все через те, що в нашому кремі розмір білих пігментів діоксиду титану становить усього 50 нанометрів – це 50 мільярдних метра. За такої величини вони непомітні для ока, але так само добре відбивають ультрафіолетове проміння.”

Чого тільки не обіцяють нанотехнології в косметиці! Відомо, що L´oreal, Nivea та інші провідні концерни випробовують диво-креми для омолодження шкіри. Частинки різних субстанцій завбільшки з молекулу повинні надавати просто-таки чудових властивостей шампуням, лосьйонам, гелям. Проте згадувати складник „нано” – від грецького нанос „карлик, гном” – на упакуванні чи, більше того, рекламувати таким чином свій товар поки що наважуються далеко не всі виробники. Поняття, що не набули стійкого позитивного іміджу, можуть і відштовхнути споживачів, кажуть маркетологи. Утім, існує й інша тактика – приголомшити, стати першовідкривачами, доки не пізно, застовпити місце на новому ринку: „Nano AS –завжди чисте лобове скло ззовні та всередині”, „Percenta – прибирання з нано-ефектом”, „фільтр для повітря Silver Nano знищує 99 відсотків бактерій та вірусів”, „Magic Nano – унікальні спреї для обробки окулярів, взуття, наметів, кахлів, металу, кераміки, дерева...” Революція в побуті вже розпочалася, на черзі - медицина, засоби комунікації, енергетика, будівництво, військова техніка. Торік у світі на науково-дослідні проекти в галузі нанотехнологій було витрачено п’ять мільярдів євро. Токсиколог німецького Центру захисту довкілля та здоров’я професор Вольфґанґ Крейлінґ:

„Ми очікуємо справжнього вибуху на ринку нанотехнологічних виробів. Це так само змінить наше життя, як і поява персональних комп’ютерів. Відкриються небачені перспективи, а, отже, постає одвічне питання: на який ризик наражається людство цього разу?... ”

Існують два фахових поняття: „ізольована нанотехніка” та „біоактивна”. У першому випадкові йдеться про нанокомпоненти, які, так би мовити, міцно вбудовані в певні матеріали. З руйнуванням останніх наночастинки теоретично можуть опинитися в довкіллі. Однак незрівнянно більшу загрозу становлять ті, що потрапляють в організм із повітрям, водою, їжею. І передусім – через їхній розмір. Відтоді, як люди навчилися видобувати вогонь, вони мають справу з ультрадисперсним пилом, що завжди утворюється під час горіння. Але переважної більшості сьогоднішніх наноконструкцій у природі не існує – це штучні комбінації з молекул та атомів. „Властивості їх ми ще тільки починаємо вивчати, - веде далі Вольфґанґ Крейлінґ. – Але в будь-якому разі найнебезпечнішою для наших організмів є саме ця мікроскопічність.” Так, у лабораторії пацюків примусили дихати повітрям, у якому були розпилені радіоактивно мічені наночастинки іридію:

„Ми спостерігаємо, що відбувається за дві години, за шість, за кілька днів, вимірюючи радіоактивне випромінювання за допомогою надчутливих лічильників. Отож, за добу одна з тисячі інгальованих наночастинок опиняється вже в мозку, 10 – у печінці, а якщо взяти менше співвідношення, один до ста тисяч, то іридій можна виявити практично в усіх органах.”

Безперервно рухаючися, війки миготливого епітелію повинні виштовхувати назовні всі сторонні частинки та мікроорганізми, що потрапляють у бронхи при диханні. Але в 50 тисяч разів тонші за волосину наноконструкції є замалими для цього захисного механізму. Вони без проблем подорожують кровоносними судинами. Долають особливо надійні бар’єри, що охороняють від вторгнень мозок. Токсиколог Вольфґанґ Крейлінґ:

„Наступне запитання було: чи зможуть наночастинки пробитися крізь плаценту. Як показали досліди на вагітних пацюках, - на жаль, так. Більш того, в значній кількості. Природа, отже, пасує перед цим винаходом людини й там, де еволюція подбала про найдосконалішу систему ізоляції від зовнішнього оточення, бо йдеться про захист ембріонів, майбутнього життя.”

З іншого боку, фармакологи сподіваються, що саме спроможність наночастинок просякати скрізь і всюди дозволить створити мінікапсули, що, наче підводні човни, курсуватимуть системою кровообігу й доставлятимуть лікарські речовини безпосередньо до хворих клітин. Такі медикаменти, по-перше, будуть надзвичайно ефективні, а, по-друге, не матимуть жодних побічних дій. Ліки нового покоління відрізнятимуться від сьогоднішніх пігулок розміром, як ліщина від земної кулі. А для подолання клітинних мембран, як свідчать експерименти, нанокапсулам буде потрібно всього кілька хвилин...

„..До того, як надати товар у продаж, ми якнайретельніше його випробовували. У пробірках на штучній шкірі, потім на мишах та на пацюках. Із цілковитою відповідальністю заявляю: наночастинки діоксиду титану, що містяться в нашому кремі для засмагання, не становлять жодної загрози для організму”, -

стверджує керівник фірми Sachtleben Вольф-Дитер Ґриблер. Зрештою, як і всі косметичні вироби, новий крем пройшов обов’язкове передпродажне тестування. „Яке, однак, зовсім не враховує специфіки наноскладників,” - каже експерт Центру захисту довкілля та здоров’я Вольфґанґ Крейлінґ:

„Це те, чого я весь час вимагаю: цільових досліджень, аби з’ясувати, як нанозасоби впливають, зокрема, на чутливу дитячу або пошкоджену хворобами шкіру, що є набагато „прозорішою” для мікрочастинок. І як бути з невеликими ранками, що майже завжди наявні в епітелії? Непередбачуваність наслідків – типова не тільки для косметики проблема. У Німеччині понад 600 підприємств зробили ставку на багатообіцяльну галузь. Серед них такі флагмани, як BASF, Bayer, Degussa, BMW, Infenion. Усі користуються тим, що нано-стандарти в законодавстві поки що відсутні, а формально про якісь-там незнайомі субстанції не йдеться. Той самий діоксид титану, срібло, залізо тощо – всі ці речовини дозволені на ринку. Те, що в нано-стані вони набувають принципово нових властивостей, і в мікро-світі взагалі діють інші закони, над цим як слід іще не замислювались ані екологи, ані захисники прав споживачів. Ніби уроків минулого й не існувало. Потім, коли нанотехнології опанують усі сфери нашого життя, населення скаже: „Нас укотре обманули...”

За матеріалами німецьких ЗМІ