Навіщо ЄС створює Енергетичний союз?
26 лютого 2015 р.
В новому складі Європейської комісії, яка розпочала роботу 1 листопада 2014 року є не лише комісар з питань кліматичних змін та енергетики – іспанець Мігель Аріас Каньєте. У виконавчому органі Євросоюзу з'явилась посада віце-президента з питань Енергетичного союзу, яку обійняв словак Марош Шефчович. Раніше такої посади не існувало, і її поява говорить про те, що створення Енергетичного союзу буде одним з найважливіших завдань нового уряду ЄС, який працюватиме 5 років. 25 лютого Шефчович і Каньєте спільно висловили в Брюсселі свої думки щодо того, яким має бути загальноєвропейський ринок енергоносіїв.
Національна відокремленість енергомереж
Єдиний ринок товарів, послуг і робочої сили в Євросоюзі створений і діє. В царині ж енергетики досі панує роздрібненість: кожна з 28 країн ЄС проводить власну енергетичну політику. Наприклад, Німеччина активно розвиває відновлювану енергетику і згортає проекти атомної енергетики, а Франція продовжує робити ставку на АЕС.
Ключова ж проблема полягає в національній відокремленості енергетичних мереж, чи то лінії електропередач чи газопроводи. До того ж уряди і компанії кожної країни, імпортуючи енергоносії, самостійно домовляються з продавцями, що послаблює їхні позиції як перемовників. Спільна енергетична позиція ЄС на переговорах дозволила б знизити закупівельні ціни і підвищити ефективність енергопостачання.
За словами Мігеля Аріаса Каньєте, "Європа щороку втрачає до 40 мільярдів євро, через те, що її ринки не переплетені одне з одним".
Зниження залежності від російського газу
Національна відокремленість енергетичних ринків призводить не лише до дорожнечі, а й до високого ступеню залежності від певних постачальників. Тут йдеться перш за все про Росію, котра є найбільшим постачальником і газу, і нафти, і вугілля для ЄС. Саме з Росії постачається приблизно третина природного газу, що споживається Євросоюзом.
Таким чином, будь-які перебої з постачанням російського газу, незалежно від їхніх причин, загрожують енергетичній безпеці всього Євросоюзу і особливо Фінляндії, Естонії та Болгарії, які фактично повністю залежать від російського газу. Брюссель вважає, що цю залежність конче необхідно скоротити.
Марош Шефчович і Мігель Аріас Каньєте виклали план, де ставка робиться на диверсифікацію постачальників енергоносіїв і на з'єднання національних газотранспортних систем між собою, що дозволить передавати необхідні об'єми блакитного палива всередині єдиного ринку.
Єврокомісія планує розширити чи налагодити імпорт природного газу з Норвегії, Алжиру, США, Азербайджану, Туркменістану, в перспективі з Ірану і Іраку. Передбачено збільшення долі зрідженого природного газу, що постачається в Європу морем. Розробляється концепція спільної системи закупівлі блакитного палива.
Обмін електроенергією між країнами-членами ЄС
12 держав членів ЄС незадовільно поєднані зі своїми сусідами не лише газопроводами, а й лініями електропередач. Зокрема це острівні держави: Великобританія, Ірландія, Мальта й Кіпр, а також країни Балтії, Іспанія та Португалія.
В царині електроенергетики Європейська комісія прагне довести частку транскордонного обміну електроенергією до 10 відсотків від обсягів її виробництва. Здатність оперативно постачати надлишки електроенергії з одного національного ринку на інший є особливо важливою в умовах розвитку відновлюваної енергетики.
До атомної енергетики Єврокомісія ставиться нейтрально. Брюссель вважає, що кожна країна ЄС може обирати найбільш прийнятну форму виробництва електроенергії. Завдання ж Євросоюзу полягає в об'єднанні національних систем в єдиний європейський енергетичний ринок.
"По суті нам доведеться наново вибудувати ринок електроенергії", - вважає Марош Шефчович. Згідно з підрахунками Мігеля Аріаса Каньєте, на модернізацію і розвиток енергетичної інфраструктури в Європейському Союзі (включно з газовою) знадобиться 200 мільярдів євро до 2020 року. В Брюсселі переконані, що створення Енергетичного союзу дозволить підвищити ефективність європейської енергетики і, відповідно, знизити витрати бізнесу і населення ЄС на електроенергію і газ, а також підвищить енергетичну безпеку всього Євросоюзу.