На електромобілі Німеччиною: знайти зарядну станцію нелегко
2 серпня 2016 р.Той, хто в Німеччині пробує керувати електричним автомобілем, знайомиться з багатьма людьми, готовими допомогти. Самостійно мандрувати Німеччиною на електромобілі поки що не вдасться. А отже, такому мандрівнику доводиться покладатися на допомогу інших людей, ставити запитання, адже багато з чим дуже складно розібратися. Спочатку ми не здогадувалися, що порада нам буде потрібна навіть для того, щоб зарядити акумулятор.
Це абсолютно несмішно, коли ти стоїш у якійсь промисловій зоні на задньому дворі автосалону перед зарядним пристроєм і не маєш жодного поняття, як його ввімкнути. Або ж на стоянці гольф-клубу. Загалом упродовж нашої поїздки по Німеччині ми заправлялися електрикою 25 разів. Годину за годиною! Спочатку ми були безпорадні, але наприкінці подорожі робили це вже більш-менш досвідчено.
Зарядити акумулятор - але де?
Зарядні станції - далеко не однакові. Інколи можна зарядитися швидко, хвилин за 40, інколи - залежно від зарядного кабелю, який іде в комплекті - це може тривати півдня. І ще одна важлива деталь: ви гадаєте, можна заправлятися на звичайних автозаправках? Як би не так! У придорожніх зонах відпочинку зарядні пристрої для електромобілів нам траплялися дуже рідко. Натомість майже завжди доводилося з'їжджати з автобану і направлятися у непривітні місця, в яких не надто хочеться стояти годинами, особливо вночі.
На п'ятьох вироблених у Німеччині автомобілях ми за два тижні проїхали близько 2500 кілометрів. Які відчуття викликала ця подорож на відомих німецьких автобанах, де - поки немає затору - ціла Європа залюбки тисне на педаль газу? Адже на багатьох відрізках доріг тут немає обмеження швидкості.
Усе було добре, якщо, звісно, не звертати увагу на те, що всі тебе обганяють. Ми завжди їхали неспішно, завжди у правій смузі, найчастіше за великими вантажівками (які зменшували опір повітря), зі швидкістю 80 кілометрів на годину та в режимі "еко-плюс" - щоб заощадити електроенергію. Але принаймні без ревіння мотору, у приємній тиші. Не в останню чергу і через те, що ми не наважувались вмикати радіо - теж щоб зберегти енергію. Та попри все це, їхати за кермом електромобіля добре. До того ж, ти завжди перебуваєш у контакті зі справжніми шанувальниками цих авто.
Ми були вдячні нашим фоловерам у Twitter за слова підтримки. "Водії електромобілей допомагають один одному", - написав Петер Берінґ з Electrify-BW, штутгартського об'єднання електромобілістів, до якого належить також Даніель Бетч. Саме йому я подзвонив, коли віддразу після виїзду з Берліна ми зупинилися на нашій першій зарядній станції біля гольф-клубу і не знали, як нею скористатися.
У лабіринті клієнтських карток
Зарядні станції належать великому німецькому енергетичному концерну, і на них зазначений номер гарячої лінії, але за ним ніхто не відповідав. Тож ми подзвонили Бетчу. Він зайшов в інтернеті на онлайн-навігатор для електромобілів і порадив нам зарядну станцію за близько 50 кілометрів на південь звідти. Можливо, там би в нас вийшло зарядитися.
Але в цей момент нам трапилась інша чуйна людина - інженерно-технічний працівник - і запропонував зарядити авто у самому гольф-клубі. Зазвичай він заряджає електромобілі Tesla членів клубу, "які тут підключаються, грають у гольф, а тоді знову їдуть додому повністю зарядженими. А звідкіля ви? Deutsche Welle? На цьому авто?"
Так, ми підкотили не на Tesla, цьому американському електромобілі люкс-класу, стартова ціна якого в Німеччині становить близько 70 тисяч євро. Ми заїхали на паркінг у малолітражці Volkswagen E-up! вартістю приблизно 29 тисяч євро.
Проблема полягала лише в тому, що кожна енергетична компанія вимагала для зарядки власної клієнтської картки. Пізніше ми довідалися: щоб мати можливість скрізь по Німеччині без проблем заряджатися електроенергією, треба мати величезний гаманець із достатньою кількістю місця для 250 клієнтських карток. Яке безумство!
Технології сьогодення?
Було достатньо важко домовитися з автоконцернами, щоб вони надали нам елетромобілі, а потім забрали їх назад, коли ми пересядемо на авто іншої моделі. Так чи інакше, ми відчували певну невідповідність між піднесениим заявами німецьких автоконцернів про наміри інвестувати мільярди в розбудову свого електроавтопарку і їхньою нерішучою готовністю взяти участь у нашому тестуванні.
Концерн Daimler надав нам свою єдину електромодель Mercedes, яка на ринку лише з 2014 року, зі словами: "Це технологія учорашнього дня" (Томас Вебер, член ради правління корпорації Daimler з розвитку). Можна лише сподіватися, що невдовзі з'явиться щось нове.
Отже, ми пересувалися на актуальних моделях електромобілів німецьких автовиробників:
1. На Volkswagen E-up! - від Берліна через Лейпциг до Мюнхена.
2. На BMW i3 - від Мюнхена через Алльгой до Штутгарта.
3. На E-Smart від оператора каршерінгу Car2go - по Штутгарту.
4. На Mercedes eDrive класу В - від Штутгарта через Зауерланд до Вольфсбурга.
5. На Volkswagen E-Golf - від Вольфсбурга назад до Берліна.
Проте на жодному з електромобілів ми не змогли на повному заряді акумулятора проїхати більше, ніж 130 кілометрів, а найчастіше - лише 100 кілометрів. Хоча виробники обіцяли дальність їзди до 200 кілометрів.
Наша поїздка виявилася великою пригодою - адже ми постійно мусили імпровізувати. Ми на власному досвіді переконалися, що значить проїхати через Німеччину на електромобілі і протестувати технології, за якими - в чому ми переконані - майбутнє. У США, Китаї, Японії і колись, безперечно, в Німеччині.