Мінні поля Донбасу: "Схоже на міну? Зупиніться і не чіпайте"

У понеділок, 15 травня, у Слов'янську стартує проект із розмінування під егідою Швейцарського фонду протимінної діяльності (FSD). Розмінування Донбасу – проблема, яка може затягтися на десятиліття, стверджують експерти. Згідно з даними Програми щодо протипіхотних мін та касетних боєприпасів, яка здійснює моніторинг для міжнародної кампанії із заборони протипіхотних мін (International Campaign to Ban Landmines), у 2016 році, за дуже приблизними оцінками, забруднення мінами та вибухонебезпечними предметами на сході України становило понад сім тисяч квадратних кілометрів.

Допомогу з розмінування Україні надають ОБСЄ, Женевський міжнародний центр гуманітарного розмінування, ЮНІСЕФ. Про те, які ще програми реалізовує FSD на Донбасі і як місцеве населення ставиться до команди фонду, DW розпитала у представника FSD в Україні Майка Баррі.

DW: Пане Баррі, чим займається Швейцарський фонд протимінної діяльності в Україні і хто його фінансує?

Майк Баррі: Наша діяльність фінансується головним чином канадською стороною. Основні проекти, які ми реалізовуємо в Україні, - це освітні програми щодо мінної безпеки та ризиків, які несуть з собою вибухонебезпечні об’єкти. Ми проводимо їх у місцевих громадах, дитячих садках, школах на сході України. Ми пояснюємо: якщо бачите щось, що виглядає ось так, і ви не знаєте, що з ним робити, зупиніться і не чіпайте, - в освітній роботі щодо мінної безпеки прості меседжі завжди ліпші.  А з 15 травня ми розпочинаємо програму з розмінування. Наша команда займатиметься очищенням окремих територій на Донбасі від вибухонебезпечних об’єктів. 

Члени вашої команди -  військові сапери?

Ні, ми неурядова гуманітарна організація і наша діяльність ґрунтується на принципі нейтральності. Наша головна мета – зробити так, щоб ризик від можливого контакту з мінами для цивільного населення був мінімальним. Наші інструктори – це люди, котрі пройшли відповідну підготовку згідно зі стандартами FSD, які відповідають міжнародним вимогам роботи з вибухонебезпечними об’єктами. Вони провели належний тренінг для українського персоналу, який ми спеціально набирали для роботи в рамках проекту з розмінування на сході України. Їм передадуть спеціальне обладнання для проведення безпечного розмінування.

Чи існує статистика, скільки відсотків території Донбасу заражені мінами?

Є багато відкритих джерел, які роблять такі підрахунки. Але я не буду їх повторювати, адже ситуація на сході України весь час змінюється, тому будь-які цифри, котрі згадуються щодо кількості мін, не є остаточно перевіреними, узгодженими і підтвердженими. Але міни на сході України – це дуже велика проблема. І для тих територій, де конфлікт все ще активний, і для тих, де обстріли і бої припинилися, бо там залишилися мінні поля, вибухонебезпечні об’єкти. До речі, ми так само не маємо точної статистики жертв, які постраждали від мін. Оскільки, якщо людина отримала поранення внаслідок вибуху, то не завжди можна сказати, чи це була міна, чи вибухонебезпечний об’єкт, чи осколок від обстрілів.

У світі вже 20 років триває активна кампанія із заборони виробництва та використання протипіхотних мін. А які країни офіційно продовжують виробництво мін?

Боюся, що я не можу їх вам назвати, але такі країни є.

Чи можна сказати після знешкодження міни країну її походження?

З технічної точки зору, після розмінування можна визначити тип міни і де саме вона була виготовлена. Але експерт не зможе вам сказати, хто саме цю міну заклав.

Проблема мін існує і на територіях, які перебувають поза контролем української влади. Чи намагалися ви вийти на контакт з "владою" в ОРДЛО, щоб запропонувати їм свій досвід у проведенні розмінування та спеціальної освітньої кампанії серед жителів окупованих територій?

Справді, по той бік лінії конфлікту ця проблема також існує. І ми працювали б там, бо, як я сказав, ми є нейтральною гуманітарною організацією. Ми навіть деякий короткий час розглядали таку можливість. Але наразі безпекові ризики роботи нашої команди по той бік лінії розмежування не дозволяють цього зробити. Бо, ви, певно, знаєте, що усього лише кілька гуманітарних неурядових організацій сьогодні мають змогу працювати на непідконтрольних українському урядові територіях. Проте, я повторюю, ми були б готові там працювати, якби для цього були належні передумови.

Як зустрічають люди вашу команду?

Дуже добре. Ми залучаємо до своєї роботи багато місцевих людей. Частково тому, що коли ти говориш про мінні ризики, то тут важлива робота в громаді. Тому коли наші тренери, набрані з місцевих жителів, ходять від школи до школи, то їх там чудово приймають. Проте й до іноземців з нашої команди ставляться добре, коли розуміють, що ми приїхали допомагати. До речі, від початку роботи FSD  в Україні у 2015 року, загальна аудиторія дорослих і дітей, які побували на програмах в рамках нашого освітнього проекту, становить 100 тисяч осіб.