Міжнародний суд ООН не визнав Сербію винною в геноциді

Оприлюднений у понеділок вирок Міжнародного суду ООН в Гаазі є поки безпрецедентним в його історії. Адже донині ще ніколи одна держава не обвинувачувала іншу в геноциді. Саме в такому злочині обвинуватила Боснія й Герцеговина ще 14 років тому колишню республіку Сербія й Чорногорія. Конкретний розгляд цієї справи розпочався лише минулого року. На початку вироку голова Міжнародного суду ООН Розалін Гіґґіс дала чітке визначення масовим убивствам боснійських мусульман у Сребреніці:

„Актами геноциду було те, що чинили члени Армії Сербської республіки в на та околицях Сребреніци в липні 1995 року”.

У липні 1995 року боснійські серби під проводом Ратка Младіча розстріляли в Сребреніці та на її околицях близько восьми тисяч боснійських мусульман – переважно чоловіків та хлопчиків. Цей акт геноциду став найгіршим у Європі після закінчення Другої світової війни. Голова Міжнародного суду ООН Розалін Гіґґіс наголосила, щ о сербська держава не зробила нічого, аби запобігти вчиненню тих страшних злочинів. Навпаки, боснійські серби отримували від неї значну фінансову й військову допомогу. Втім, фактів для того, щоб обвинуватити Сербію в геноциді, виявилося недостатньо.

У Сербії вирок привітали. Боснійці розчаровані

Реакції політичних лідерів Сербії та Боснії і Герцеговини на такий вирок Міжнародного Суду ООН виявилися цілком прогнозованими. Якщо в Белграді цим рішенням задоволені, то в Сараєві розчаровані й здивовані. Розповідає наш белградський кореспондент Григорій Овад:

Довгоочікуваний вирок не створив засади для порозуміння між двома країнами. Про це свідчать перші реакції лідерів боснійських мусульман, які вважають, що вирок Міжнародного суду ООН має перш за все політичний характер. Мусульманський представник в Президії Боснії і Герцеговини, Харіс Сілайджіч, вважає, що «сучасний світ поки не готовий засудити геноцид». І хорватський член Президії Боснії, Желько Комшіч, коментуючи вирок, висловив своє розчарування, але й намір визнати рішення суду. Натомість сербські лідери в Боснії і Герцеговині, підкреслюють, що громадянська війна 1992-95 років була внутрішнім конфліктом між трьома національними групами Боснії. Схожі думки переважають і в самій Сербії, де, до того ж, не погоджуються й з тим, що самі серби були відповідальні за геноцид в Сребреніці. Щоправда, як заявив сербський міністр закордонних справ Вук Драшковіч, «моральним обов’язком Сербії є заарештувати відповідальних за ці злочини».

Передусім серед мусульманського населення Боснії вирок Міжнародного суду ООН викликав хвилю обурення. „Ми знаємо, що Сербія безпосередньо була причетна до злодіянь”, сказала Фаділа Ефендіч, чоловік і син якої були вбиті в Сребреніці. Таким чином жінка висловила той розпач, який панує серед боснійських мусульман. Адже проголошений вирок фактично перекрив шлях жертвам сербських злочинів вимагати компенсацій від Сербії. Утім, як уважає німецький політолог Мартін Брузіс, рішення Міжнародного суду ООН має ще й інше значення:

„Найважливішим є те, що Міжнародний суд ООН заявив, що на Сербії лежить часткова відповідальність за злочини в Сребреніці. Це має передусім символічне значення для опрацювання історії війни як у Боснії, так і в самій Сербії. Що стосується компенсацій, то суд дійшов висновку, що на основі цього вироку від сербської держави не можна вимагати відшкодувань. Але це не означає, що жертви тих страшних подій взагалі не отримують компенсацій. Адже в самій Боснії, йдуть процеси з виплати відшкодувань, приміром людям, які змушені були залишити свої домівки, чи втратили будинки”.

На міжнародному рівні пролунали загалом схвальні оцінки вироку Міжнародного суду ООН. Так, уповноважений Європейського союзу з питань зовнішньої політики Хав’єр Солана заявив, що це рішення є внеском до того, щоб завершити болісну частину новітньої історії. З боку Німеччини, яка нині головує в ЄС пролунав заклик до Сербії „скористатися вироком суду, аби дистанціюватися від злочинів ери президента Мілошевича”.