Кулуарна дипломатія на Мюнхенській конференції з безпеки

Близько 35 глав держав та урядів, біля 80 міністрів закордонних справ та оборони, близько 600 експертів з політики безпеки - голова форуму Вольфґанґ Ішинґер (Wolfgang Ischinger) говорить про "найбільшу і найважливішу"  Мюнхенську конференцію з безпеки  з часу його заснування понад 50 років тому. У п'ятницю, 15 лютого, починається не лише щільно розпланована 48-годинна програма з десятком заходів, на яких виступатимуть, доповідатимуть та дискутуватимуть президенти, міністри оборони й глави МЗС - у тому числі з супротивних таборів, які між собою ворогують і сперечаються. Конференція також є лабораторією дипломатичних можливостей для визначення різних позицій та пошуку точок дотику. За закритими дверима та без зайвого галасу.

Місце проведення конференції створює для цього ідеальні умови. Багатий на традиції та історію готель Bayerischer Hof охоплює численні будівлі, одна з яких переходить в іншу. Заплутаність коридорів дуже пасує для кулуарної дипломатії. Килими приглушують кроки. Нескінченними сходами й переходами можна безпечно дістатися до кімнат, не перетинаючись із журналістами, фотографами й іншими небажаними відвідувачами. Організатори конференції зарезервували близько 100 кімнат для зустрічей за зачиненими дверима.

Платформа оперативної політики

"Мюнхенська конференція з безпеки - це місце, де можна тестувати ідеї, створювати альянси і готувати, або хоча б розпочинати мирний процес", - самовпевнено заявляє багаторічний голова конференції Вольфґанґ Ішинґер. При цьому він має на увазі не лише програму форуму. За його словами, це - "вершина айсберга". Не менш важливими є конфіденційні зустрічі міжнародних делегацій на полях конференції. Саме вони перетворюють її на платформу оперативної політики.

В інтерв'ю журналу "Міжнародна політика" Ішинґер наводить у приклад укладання Договору про подальше скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь між Росію й США. За його словами, перемовини щодо цього підписання договору почалися з розмови на полях конференції в Мюнхені 2009 року. Двома роками пізніше тодішня держсекретарка США Гілларі Клінтон та її російський колега Сергій Лавров підписали ратифікаційну грамоту договору так само в Мюнхені. Коли приміщення та перекладачі створюють усі умови для конфіденційних зустрічей, для яких навіть дорогу не треба переходити - багато хто цим користується. Не вдаючись у деталі, Ішинґер також розповів про американців, які скористалися шансом для того, щоб провести "справжню розмову з іранцями".

Порожні місця в залі - повні кулуари

Тож коли у конференц-залі будуть порожні місця - навіть під час виступів канцлерки Німеччини Анґели Меркель (Angela Merkel) або віце-президента США Майка Пенса - то певно не через те, що учасники форуму хочуть помилуватися красотами Мюнхена. Радше вони саме перебувають на одній із двосторонніх зустрічей, яких лише торік, за даними організаторів конференції, було близько 2200. Ці двосторонні, а часом і тристоронні зустрічі стали невід'ємною частиною конференції, підкреслює Тобіас Бунде (Tobias Bunde), відповідальний за змістовну частину форуму. "Для багатьох урядів Мюнхенська конференція з безпеки - це дуже дієвий та ефективний шлях зустрітися з багатьма іншими представниками урядів за дуже короткий час. Інакше для цього треба було би долати багато кілометрів літаком", - додає він.

Не твітити, а говорити

Однак нині замість тонкої дипломатії зовнішня політика часто робиться за допомогою мережі мікроблогів Twitter. Особливо президент США Дональд Трамп часто дивує як союзників, так і супротивників тим, що оголошує визначальні для зовнішньої політики рішення через Twitter. Однак пряма розмова під час конференції - як із друзями, так і з супротивниками - не втратила значення, скажімо, для Анґели Меркель. "Адже ми є свідками того, що й сьогодні існує велика кількість конфліктів", - зазначає канцлерка Німеччини. За її словами, світ хоч і перестав бути біполярним, однак набули ваги "локальні конфлікти та інші виклики, як, наприклад, тероризм". Тож і зараз, вважає Меркель, прямі розмови так само важливі, як і під час "холодної війни", в ході якої Мюнхенська конференція, що відбувається з 1963 року, зробила собі ім'я.

Цього року в Мюнхені чекають на найбільшу за всю історію конференції американську делегацію. Окрім віце-президента США Майка Пенса, у ній має взяти участь також держсекретар Майк Помпео, виконувач обов'язків міністра оборони Патрік Шенахен та спікерка Конгресу США Ненсі Пелосі. Це дає надію на те, що й у Вашингтоні шукають шляхів поза Twitter-дипломатією.