Музей Енді Воргола у Пітсбурзі
24 вересня 2009 р.
Саме Пітсбург є рідним містом цього одного з найсуперечливіших художників ХХ століття. Скільки б не точилися суперечки про eтнічне походження Воргола – русинське, українське, словацьке, – для американців він все одно завжди залишатиметься тільки їхнім митцем.
Музей Енді Воргола розташований усього за кілька сотень метрів від конференц-центру, де відбуватиметься саміт «великої двадцятки». Поки триватимуть переговори високого рівня, дружин та чоловіків провідних світових політиків розважатиме розповідями про життя й творчість Воргола директор музею Том Соколовський.
«Ворголу сподобалося б»
На його думку, самому митцю такий візит припав би до душі: «Так, йому б сподобалося. У Воргола був своєрідний, дуже складний погляд на славу. Його мантрою було: у майбутньому кожен матиме 15 хвилин всесвітньої слави. Він знав, що ці 15 хвилин спливають».
Енді Воргол ненавидів Піттсбург. У місті, де він виріс, повітря задимлювали численні заводи та фабрики. Відходи індустріального виробництва отруювали річки. Можливо, саме через погану екологію в дитинстві він був дуже хворобливим. У 50-х роках минулого століття Воргол утік з Піттсбурга до Нью-Йорка. Там він спочатку працював у рекламі.
Культові витвори
«Те, що ми бачимо тут у музеї, - розповідає Соколовський, - це перші роботи, які тим, хто не дуже добре знається на творчості Воргола, видадуться дуже незвичними. Те, що ви бачите, пов’язано з модою. У Воргола тоді була пристрасть до взуття, і він робив рекламу для нього на замовлення різних фірм».
Той, хто проходить музейними залами, бачить на бетонних стінах усі роботи, які зробили Воргола відомим. Тут і портрети культових постатей – Мерилін Монро та Елвіса Преслі.
Енді Воргол працював як на конвеєрі. Створював картини, знімав фільми, писав театральні постановки, навіть видавав журнал. Стенди і павільйони в семиповерховій будівлі музею ілюструють кожен нюанс багатогранної творчої спадщини Воргола, яка, до речі, навіть нині не до кінця досліджена.
Часові капсули
Трапляються сюрпризи. Приміром, так звані часові капсули. Це картонні ящики, в які Енді жбурляв усе, що траплялося йому під руку. Це могли бути тарілки та солонки, придбані на блошиному ринку, черевики Кларка Гейбла або діамантова каблучка. В одній з таких часових капсул навіть було знайдено листа колишнього німецького канцлера Віллі Брандта.
Воргол залишив приблизно 600 таких картонних ящиків. Досі відкрито десь близько половини з цих «скарбів». Тож, хтозна які ще сюрпризи можуть бути попереду.
Автори: Міодраг Шорич / Наталія Неділько
Редактор: Володимир Медяний