Микола: "Я повернувся в Україну і сиджу тут без роботи!"

Пан Микола - дипломований інженер-технолог. До того, як доля його закинула до Чехії, у Львові він навіть обіймав певні посади, і, як він сам каже, „мав добру роботу”. Біда у тому, що за неї платили копійки. Відтак, років десять тому, залишивши трьох синів та дружину, він поїхав до Росії, а вже згодом до Чехії. Роботи не бракувало, розповідає пан Микола, платили добре, і сім’ю підтримував. Усе б нічого, якби не криза:

„Я працював на металургійному заводі, прибирав цех. Буквально після Нового року роботи не стало. Я повернувся в Україну і сиджу тут без роботи. Україні я не потрібен! Молоді ніде копійки заробити. От діти мої сидять безробітні!”

Чекання "першого поклику"

Він зізнається, що від уряду Чехії була можливість отримати 500 євро, аби заробітчанин залишив країну, і цією можливістю дехто навіть скористався. Але така альтернатива не влаштовувала мого співрозмовника:

„Вся біда у тому, що це квиток в один кінець. Я тоді би п’ять років не зміг би повернутися у Чехію, а я там заробляв до 1000 доларів, і утримував сім’ю”.

До Чехії пан Микола готовий повернутися, так би мовити, „за першим покликом”. Навіть незважаючи на вік. А от ставати на біржу праці він не збирається, - бо надії немає. Як, зрештою, і роблять усі заробітчани, яких криза повернула додому.

Галина Стадник

Редактор: Захар Бутирський