Меркель і Мей - чи порозуміються дочки священників?
15 липня 2016 р.
Німецька газета Berliner Zeitung у цьому питанні пливе за течією: як і чимало інших видань вона вирішила виділити стать Терези Мей як її відмінну рису. Днями газета розмістила на своїх сторінках карикатуру, де зображена нова сильна жінка на чолі Сполученого Королівства: Тереза Мей за чашкою чаю з Анґелою Меркель. Дами довірливо пліткують між собою, так ніби зустрілись дві домогосподарки, аби пошушукатись за спиною сусідів. "Залиш чоловіків у спокої просто робити свою справу…", - починає Меркель, а її британська колега завершує думку: "…і в результаті ти отримаєш їхню посаду".
Можна легко провести паралелі між обома очільницями уряду. І Мей, і Меркель є членами консервативних партій та прийшли до влади в повністю чоловічому домінуючому середовищі. Де двоє чубляться, там третій користає - саме так прийшла до влади в Німеччині Анґела Меркель, хоча боротьба за канцлерське крісло спочатку точилась між тодішнім главою німецького уряду Гельмутом Колем та Вольфґанґом Шойбле, який нині обіймає посаду міністра фінансів. У 1999 році в Німеччині виник потужний скандал навколо анонімних пожертв на користь Християнсько-демократичного союзу (ХДС). І саме на цьому тлі у 2000 році очільницею ХДС було обрано Анґелу Меркель. Мей зуміла ж влітку 2016 року, попри всіх чоловіків-конкурентів, пробитися в наступниці Девіда Кемерона.
Подібно до Маргарет Тетчер, першої жінки, яка зуміла очолити уряд Сполученого Королівства, Терезі Мей та Анґелі Меркель довелось самостійно підніматись по кар’єрній драбині. Амбіції та неймовірне бажання влади були ключовими компетенціями, які допомагали їм рухатись далі в патріархальному, замкненому на традиціях оточенні. Їхню схожість підкреслює і той факт, що вони обоє є дочками протестантських пасторів.
Владний стиль
Окрім очевидної біографічної подібності, існує ще ціла низка більш глибоких паралелей. "Обидві жінки мають досить прагматичний політичний стиль", заявляє аналітик дослідницького центру "Європейська рада з міжнародних відносин" у Берліні Йозеф Яннінґ. Великих та обширних реформ від них очікувати не варто, а швидше реалістичних політичних рішень, орієнтованих на вирішення конкретних проблем.
Варто також додати, що Мей ще на посаді міністра внутрішніх справ проявила свою жорсткість у питанні міграційної політики та розширення державного контролю. "Вона є типовим міністром внутрішніх справ, - вважає Яннінґ. - А типовий міністр внутрішніх справ, принаймні з німецької точки зору, є в першу чергу людиною закону та порядку, яку цікавить лише проштовхування законів. В будь якому разі міністри внутрішніх справ Німеччини Вольфґанґ Шойбле та його наступник Томас де Мезьєр є саме такими політичними типажами".
Можна виходити з того, що особу Терези Мей з певним полегшенням сприймуть і в німецькому парламенті. Значно більший головний біль забезпечили б німецьким депутатам популіст Борис Джонсон, недосвідчена Андреа Ледсом або голосний міністри юстиції Майкл Гове, якби вони очолили британський уряд. Усі три кандидата були радісно оспівані правим крилом Лейбористської партії. Щоправда, повністю уникнути Бориса Джонсона теж не вийшло. Як відомо, його призначено міністром закордонних справ.
"Можливо зараз після гарячих дебатів нарешті запанує раціональність ", - висловлює свої сподівання очільник групи Християнсько-демократичного та Християнсько-соціального союзів (ХДС/ХСС) у Європарламенті Герберт Ройль в своєму інтерв’ю журналу Spiegel.
Йозеф Яннінґ теж дотримується подібної думки. "Німецька реакція є позитивною, тому що тим самим попереджено затяжну боротьбу за владу всередині Консервативної партії. А це означає, що переговори про вихід Великобританії з ЄС не призупинятимуться. Саме цього можна було побоюватись ще в кінці червня після референдуму".
Більше посередник, ніж лідер
Невідомо, чи хотіла б Мей якомога швидше провесим ці переговори. З однієї сторони, вона була за те, щоб Великобританія залишилась у ЄС. З іншої - вона не достатньо активно відстоювала таку свою позицію. Ця обставина тепер може бути для неї перевагою під час нелегких переговорів у Брюсселі.
"Врешті-решт їй доведеться переконувати обидві сторони", - вважає Йозеф Яннінґ. Досі жодна із сторін не вважала її "своєю": "Її прагматизм дозволяє їй легко, без будь-якого тиску аргументувати "за" та "проти". Власне кажучи, вона є більш подібною на генерального директора великої корпорації, ніж на традиційного політичного діяча". На відміну від останнього, гендиректор завжди повинен отримувати погодження Ради директорів.
Анґела Меркель відреагувала як завжди досить холодно на призначення Терези Мей на пост прем'єр-міністра. "Завданням нового прем'єр-міністра стане внести ясність, якими в майбутньому Британія бачить відносини з ЄС", - зазначила Меркель по завершенні зустрічі з прем'єр-міністром Ірландії Ендою Кенні. Після призначення Мей, Меркель побажала їй в телефонній розмові успіхів на новій посаді.
Насправді факт подібності біографій ще не означає, що відносини Меркель і Мей мають бути настільки гармонійними, як це зображено на карикатурі. Вони обоє перебувають під потужним тиском та мусять запобігти ефекту доміно в Європі після Brexit.
"Усе залежатиме від того, як поведе себе Мей, - говорить Йозеф Яннінг. - Якщо вона залишатиметься прагматичною та сконцентрується на тому, що може отримати Британія взамін на вільний ринок, то цілком ймовірно обоє політиків легко знайдуть спільну мову. Але, якщо вона спробує досягти вигод за рахунок ЄС, тоді їй з Меркель прийдеться ой як нелегко".